Kozak Talks Podcast
Ми знайомимо вас з українцями, які побудували тут неймовірне життя - підприємцями, професіоналами, громадськими лідерами та відомими українцями.
Їхні подорожі та інсайдерські поради покажуть вам, як боротися з викликами, відкривати можливості та реалізовувати свій потенціал - і все це з повагою до свого українського коріння.
Kozak Talks Podcast
З України в Індію, а тепер в Англію. Як стати професійним коучем і побудувати спільноту
Ярина Карпентер, професійний бізнес-тренер та коуч, засновниця школи Bright Life School. Ярина ділиться своєю захоплюючою подорожжю з України до Індії, а потім до Великої Британії. Вона обговорює свій досвід культурних відмінностей, виклики переїзду в нову країну та свій кар'єрний перехід від викладання до коучингу.
У цьому епізоді також висвітлюється її участь у Британсько-українській асоціації ділових жінок (BUBVA) та її розуміння важливості постановки цілей, коучингу та успішної інтеграції в нову культуру. Ярина надає цінні поради як новим іммігрантам, так і молодим фахівцям, які прагнуть побудувати своє життя у Великій Британії.
Звертайтесь до Ярини Карпентер
Instagram
Facebook
Британсько-української асоціації ділових жінок (BUBWA)
Instagram
Facebook
Коза Топс Я коли поїхала в Індію, я зрозуміла, яка Україна класна країна. Про що я тільки мріяла, я реалізувала в Індії. Попробуй комусь пояснити, що ти займаєшся волонтерською діяльністю. Всі бізнес-переговори велися з спиртним. З коньяком, з ворілочкою, з віскі і так далі. Ну, попробуй зрозумів. Спадз. Що таке спадз? Let's go buy some spads. Так. В Лондоні може бути надзвичайно небезпечно. Ціль це дім. Ціль це машина. Так? Конкретно. Тільки разом, вдвоє,
Speaker 2:ми можемо чогось добитися. Вітання, що надірує українці, це ваші ведучі Саша Козак на Коза Токс подкаст, де ми запрошуємо успішних українців, українців, які стали тут, в цій країні, в Великобританії, професіоналами, no-transcript За Бубву ви, можливо, вже знаєте, що в нас була Таня Дорина, епізод 49, який ми зробили з нею, і це її панелька. Її кар'єра у Великобританії визначалася успішне зростання від вчителя англійської до директора школи, а також консультування мовних шкіл. І Ярина Соня в мене на подкасті, що вона розказувала свою історію з України до Британії, як вона тут змінила, стала тут вчити мову, навчилася англійську мову потім викладала англійську мову в школі а потім як вона відійшла від цього стала тут бізнес-коучом цій країні які кваліфікації вона приходила що вона робила щоб стати тут професіоналом українка яка стала тут професіоналом і поради вона могла вам сказати як тут стати коучом і також ми маємо деякі питання будемо питати в кінці такі цікаві питання хочу запитати її яка вона може нам відповісти від її практики що вона проходила в Британії також які поради вона могла також дати вам так соні починаємо наші 53 епізод з Ірина капітер Ярина Я хочу сказати тобі по-перше Я хочу сказати тобі велика подяка від мене що як я перед цим подкастом тобі сказав як я з тобою ну познакомлюся з тобою онлайн. Я написав один опис для українців, які приїжджали сюди. А для акторів. Де знаходити інформацію? Я лист зробив, кинув. І ти написала мені якийсь коментар в Фейсбуці. Ти сказала, дякую за інформацію, мені треба передати свою групу. Я собі думаю, яку групу? Мені було цікаво вже. Мене вже це захопило. І думаю, так, треба перевірити, я Рене Капутер. Я зашов твій профіль на Фейсбук, все прочитав, потім побачиш, що ти співзасновниця Бубва. Мені було цікаво, що таке Бубва. у вас є телерам, у вас є телерам, яка зараз, можливо, вона не працює, вона була напишена «Українські професіонали в Британії». Там було цікаво, бо там деякі людей, які виписали, я знайшов українки, я їм сам написав, знайшов їх на інстаграм, фейсб, навіть тоді, хотів робити вже, ну, не скажу, подкаст, але хотів робити інтерв'ю з українцями. І після того я почав свідкувати за твою роботу, ти за мною почала свідкувати одинодомо, і так одинодомо допомагали. Зараз ти вже розказувати про себе. Ярин, я хочу сказати дякую, що пристанав на Коза Токс подкаст. Я хочу запитати тебе питання. Розкажи чуть-чуть про себе.
Speaker 1:Ну, перш за все, вітаю і дуже дякую, що я маю таку зараз нагоду тут сидіти і розмовляти з тобою на теми, які, я думаю, будуть цікухати.
Speaker 2:І дивитися. І
Speaker 1:дивитися, так. Я дуже рада за те, що ти створив цей простір, цю платформу, де люди можуть розказувати про себе, ділитися чимось корисним, досвідом
Speaker 3:і переймати досвіди до одного. Дуже тобі дякую за це. Вітаю громаду. Сьогод яка спеціалізується на імміграційному та корпоративному праві у Великій Британії. В сфері імміграційного права з Тереновим ми допомагаємо клієнтам з отриманням різних типів віз, включаючи робузі, так як ми входимо до провідних юридичних рейтингів, таких як Legal 500, де нас визначають за високу якість обслуговування та професіоналізм. Якщо вам потрібна професійна юридична допомога, зверт Прагнемо досягти найкращих результатів для своїх
Speaker 2:клієнтів. Icebreaking question, і мене це питання до тебе. Зачим ви найбільше сумуєте в Україні, чого не можете знайти тут? Ти можеш подумати
Speaker 3:знову.
Speaker 1:В Україні в мене було, по суті, як інше життя, як паралельна реальність, можна навіть зараз сказати. Тому що мені здається, що в Україні все ще так, як я залишила, як я то пам'ятаю. Можливо, знаєш такі картинки з дитинства. Тому що в мене і мама, і тато померли, в мене мої бабці померли, моя тьоця померла, мій вуйко. Ну, коротше, всі мої найрідніші люди померли. Відповідно, мені трошки так боляче їхати в Україну. Я сім років не була в Україні. І, відповідно, коли я думаю про Україну, можливо, тому я неалишила.
Speaker 2:Жирина, я тобі згадую, бо дуже багато українців, які довго живуть тут, вони пам'ятають Україну тоді, коли вони виїхали з тої країни перший раз. Ну, так, вони приїжджають на холідей, але все одно вони завжди пам'ятають той момент, коли вони виїхали. no-transcript Постійно зайняті були.
Speaker 1:От я пам'ятаю Львів, наприклад, я не знаю, можливо він досі такий. Коли не вийдеш в центр, п'ють пиво, каву. І тут завжди знайомі питалися іноземці, а що,
Speaker 2:люди на роботу не хочуть? Розкажіть щось про себе. З України до Британії.
Speaker 1:Ага, окей.
Speaker 2:Звідки з України?
Speaker 1:Я народилася в містечку Олесько. Львівська область, там де Олеський замок. Я думаю, що так найбільше люди знають про це містечко. В цьому маленькому містечку народився король Польщі, Ян ІІІ Собєський. І дуже багато поляки туди їздять, як на Мекку. Це ще не місце, де народився їхній король. Так само в Олеську провів свої перші дні Богдан Хмельницький, своє дитинство. Таке дуже відоме містечко. Я там прожила до 5-6 років і далі ми переїхали до Львова. Мої батьки жили у Львові, але я жила в школу, закінчила школу. Я, до речі, вчилася в 93-й школі Львів, де навчалося дуже багато відомих людей. 2001 рік це був ключовий момент моєї усієї кар'єри. Тоді почалися перші подорожі. Моя перша країна була Швейцарія, куди я поїхала не просто відпочивати, а організовувати конференції. Далі в нас було таке дуже насичене волонтерське життя. Foundations for Freedom, або Основи Свободи. Я кожне літо проводила конференції в Швейцарії, ми туди їздили. Потім мене доля закинула в Індію. Теж по тій програмі. Дуже було багато цікавих проєктів, над якими працювала. Це просто неможливо передати. Все, про що я собі мріяла робити, я це заробила. Але закінчився університет і почалися реальні будні. І тоді, як мені сказали, пора шукати нормальну, справжню роботу. 2002-2003 рік, попробуй комусь пояснити, що ти займаєшся волонтерською діяльністю. Тебе не розуміють. Тебе питають, де твоя трудова книжка лежить? Це Україна. Тобі треба десь трудову книжку поставити. Ну, як ти, скільки ти можеш так от кататися? Так, скільки тобі рок? Тобі вже 21 рік. Тобі вже пораз заміж. Те-те-те-те-те. Роби. Те-те-те Ну,і я йду на свою першу офіційну роботу з трудовою книжкою. Це в Львівському інст на програмі MBA адміністратором програм. Мене вистачило майже на рік. Це абсолютно не моя була стихія. І після того я відразу поїхала в Індію. І там я, можна сказати, відвела душу. Я коли поїхала в Індію, я зрозуміла, яка Україна класна країна. Україна це найкраща країна в світі, яка тільки може бути. Я такої бідності, як в Індії, навіть не могла собі уявити. А там це стандарт, є ціла реальність, де люди живуть за межею бідності. Я б, ну, може, кудись в книжках читала, що є така бідність, але не в такому великому масштабі. Один з директорів центру сказав таку фразу «In India, anything is possible». В Індії все можливо. І це для мене стало такою, навіть, правдою. Це як запрограмував. От все, про що я тільки мріяла, я реалізувала в Індії. Я за менше, навіть, ніж півроку прожила як декілька життів. Я реалізвсе-все досягла. Я хотіла навіть побачити зйомки фільму в Болівуді, і це побачила. Тобто, ну реально. І я тоді зрозуміла, наскільки сильним є таке, як би, здається, звичайне заняття, як став постановка цілий. Як тільки ти конкретно знаєш, що ти хочеш, і в тебе є певні часові рамки, тому що мої часові рамки були за мій час перебування в Індії, я побувала на одному тренінгу. На одному тренінгу мене запросив бізнес-тренер приїхати в Великобританію на другу частину тренінгу. І так я отримала візу в Великобританію. І коли я приїхала в Великобританію, там я зустріла свого чоловіка майбутнього.
Speaker 2:Коли приїхали в Великобританію, приїжджали з Великобританії, для тебе яке враження було? Куди ти приїжджала? В Лутин, Гетвік, Хітро?
Speaker 1:Я не пам'ятаю, який
Speaker 2:це був. Якийсь дуже великий аеропорт. Напевно, то був Гетвік.
Speaker 1:no-transcript в Британії серед мас, серед звичайних людей нема такого інтересу до тренінгів особистісного розвитку, саморозвитку, як в Україні на той час було. Мені здавалося, ну як? Та ж всі в тому. Але це я була в тому, і мені здавалося, що всі в тому. І в Україні люди більше цим цікавляться, ніж у Великобританії. І коли я приїхала, думаю, ой, як класно. Таке враження, що ти потрапляєйшн робив, там різні вправки на переклад. І ти попадаєш в віртуальну реальність, де все англійською мовою виглядає, як такий навчальний матеріал. І дуже було боляче, коли я не розуміла, що до мене говорять.
Speaker 2:Серьозно?
Speaker 1:Так. Були такі моменти, особливо люди, які з дуже сильним акцентом. Кокні, наприклад. Ну, попробуй зрозумів. Спадз. Що таке спадз? Ну-ну-ну. Let's go buy some spads. Що таке спадз? Тебе ж такого не вчать в школі. Це Тебе ж такого не вчать в школі, це ж не International English. Та, картопля, до речі, спад. А, в 2006 рік я якраз приїхала на той бізнес-тренінг, і телефоную дружині бізнес-тренера, кажу, де мені виходити? А вона каже, бо я їду з Лондона в Шеффілд. А мені кажуть, Bush Station? І я пит «Буш стейшн?» Я питаю водія, «Слухайте, а де там я?» «А ні, Буш стейшн» «Буш Буш» А він, ми не знаємо, думає, «Боже, я приїхала до Шеффель, де я буду шукати Буш стейшн?» А це ж просто, вона так сказала, як «басштейшн. І я собі почула це як буш. І шукаю буш-штейшн. А то виявляється бас-штейшн.
Speaker 2:Ярини, хочу повернутися, щоб зрозуміти. Ти приїжджаєш в Велику Британію перший раз.
Speaker 1:Так.
Speaker 2:До кого ти ти приїжджаєш?
Speaker 1:Я приїжджаю в гості до цього, значить так, перше, треба трошечки перемотати назад. Я майже 5 років працювала на міжнародну організацію Initiative of Change, ініціативи до змін. І люди, які в тій організації, дуже близькі один з одним. Тобто, я можу приїхати в будь-яку країну, в Америку, в Австралію, в Канаду. І я знаю, до кого я там їду, тому що це люди з організації. Це моя ком'юніті.
Speaker 2:Добре, ти приїжджаєш в Великобританію. Слідчо в мене питання таке,
Speaker 1:з якими найб коли перші приїхала в Боликопританію? Для тебе. Я не розуміла питання безпеки, тому що я себе безпечно почувала в Україні 100%. Я знала, що в Індії небезпечно, відповідно, там були завжди напоготові. Але я не могла допустити, що в Британії може бути небезпечно. Ну як? Це ж така європейська країна. І я пам'ятаю, коли я приїхала з України в Лондон, потім з Лондона в Шеффілд, а потім назад я з Лондона летіла в Женеву. І відповідно я вже познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком, який був другом моєї подруги в Лондоні, з якою я зупинилася. І мій майбутній чоловік дізнався, що я буду летіти назад вночі і буду чекати на автобус, бо моя подруга сказала, що, значить, такеш брати нічний автобус? Ні. І хоча він тоді просто був моїм знайомим, він без мого відомого нічого, він мені організував таксі, щоб мене забрало в певний час таксі і відвезло в аеропорт. За що я йому до сих пір дуже сильно вдячна. Тобто він проявив дуже гарний рівень турботи про мене. Але я думаю, чого він так думає, що це так небезпечно? Але потім були всякі різні історії з життя, що це так. В Лондоні може бути надзвичайно небезпечно. Є райони, де треба бути особливо обережними. І це мене дуже сильно здивувало. Ну так, ще здивували ціни.
Speaker 2:Ціни що, за те, що воно дуже дорого було в Лондоні? Так,
Speaker 1:ну якщо ми порівнюємо українські ціни, а я ще ж відразу з Індії приїхала. Індійські ціни, українські ціни і британські ціни, ну це ж просто космос. Тому що в Індії можна відпочити, тоді в той момент можна було за 100 доларів класно відпочити на Гоа. Це таке курортне містечко. 100 доларів в Лондоні це не про що.
Speaker 2:Це взагалі нічого. В той час, в 2006 року. В 2006 році, я пам'ятаю, це була оранжева революція в Україні.
Speaker 1:Так, було. 2005, тому що коли я була в Індії, мене постійно питали про оранжеву революцію, я виступи на ту тему мала.
Speaker 2:Яку культурні байерли ти побачила з Британією і Україною для тебе на той час?
Speaker 1:В Британії треба дуже фільтрувати, надзвичайно фільтрувати, що ти говориш і як ти говориш. В Україні люди більш прямолінійні. Коли ти настільки прямолінійний, Великобританії тебе вважають невихованою людиною.
Speaker 2:Слухай, це дуже важливий момент. Коли ти зрозуміла, що в Україні дуже так напряму тобі кажуть, а тут не так. Коли ти зрозуміла, що тобі треба щось зміняти, що ти не можеш прямо так говорити до них, бо вони на тебе подивляться, ти дуже рудий. Коли ти зрозуміла, що так, мені треба щось зміняти?
Speaker 1:Я спочатку думала, що це якісь такі книжкові манси, просто тебе вчать, тому що я дуже бути пиніш. 2006 рік. Мій чоловік працював дуже багато з іноземцями. І він знав оці всі культурні особливості і мені про них розказував. Тобто я свій тренінг пройшла з культурного, культурального спілкування. культурального спілкування. Як говорити? І потім я вже на це почала більше увагу звертати, що іноземцям так трошки неприємно, що ми настільки різкі, direct. І вони це сприймають як rude, невиховані.
Speaker 2:Я тебе хотів більше запитати, бо багато зараз проїхали українці в Британію, в інших країнах. Обов'язково за Британією, ми тут в Британії живемо. І я це знаю, бо теж рейси моїх батьків українців. І українці дуже прямо. Що би ти порекомендувала українцям або якісь advice, suggestions, як вони могли це як тобі сказати.
Speaker 1:Взяти до уваги, так, працювати. Мені дуже сподобалося, як одна моя знайома, британка, організувала курс для українців, які тільки приїхали, як правильно спілкуватися, щоб не наробити собі проблем. І це був такий вступний курс для тих, хто тільки-тільки приїхав. З курсу, або взагалі це якби я вела курс, просто треба запам'ятати три ключові слова, які зроблять неймовірне, які допоможуть вам дуже-дуже сильно в житті, навіть якщо ви не розмовляєте англійською мовою. Але please, це будь ласка, thank you, дякую і sorry, вибачте. Це три ключові слова, але вони найважливіші. Вони відкриють всі двері, особливо двері до сердеця. Британці на них дуже реагують. Коли ти сказав, дай мені чай, і не сказав, будь ласка, то ти якась невихована людина. Це будь ласка, вибачте. І прошу, найважливіші слова, їх треба просто знати як отче наш.
Speaker 2:Коли ти вже переїжджаєш в Британію?
Speaker 1:Це дуже довгий процес, тому що, оскільки я познайомилася зі своїм чоловіком у 2006 році, він став моїм бойфрендом тільки через рік часу.
Speaker 2:Але ви спілкувалися?
Speaker 1:Так, ми спілкувалися, тому що він якраз мені допомагав писати моє CV, він вважав, що мені треба not a mickey mouse job, як він казав, має бути така справжня, хороша робота, і я маю таку серйозну роботу отримати. І я працюю, потім я їду в Великобританію, буквально до нього вже в 2008 році, якраз тоді криза найбільша була економічна. І ми тоді з моїм майбутнім чоловіком, ми теж мали бізнес між Україною і Британією. Це так само цікава історія, як британці вели бізнес з українцями, і які вони були в шоку від української ментальності. Але тут я вже виступала в ролі не просто перекладача, а пояснювала культурну ментальність. Він ніяк не міг зрозуміти, як зразки можуть бути після свят, а після свят це жовтим, чи листопад місяць, і вам каже, ну то вже після свят, після свят. Він каже, вони ж у нас заіти. На той час, до речі, всі бізнес-переговори велися з спиртним, з коньяком, з горілочкою, з віскі і так далі. Постійне місце проживання я приїжджаю в 2010 році. От тут вже починається реальна історія.
Speaker 2:То 2010 ти вже приїжджав з Британії на постійне проживання. Але перед тим, ти все одно їздила в Британію? В В
Speaker 1:Британію тільки раз їздила, це був 2008 рік. Я приїхала туди і дивлюся, ой, як це все складно. Я ж собі думала, що в нас в Україні всі живуть в квартирі. І я думаю, що? Ну, це мені взагалі не зайшло. Ну, так, дуже класна квартира, все-все-все, велика. Але як? Він не живе в своїй. В своїй квартирі, це по-перше. А по-друге, як це винаймає лише кімнату?
Speaker 2:І мені це так А чому для тебе це було так чудно? За те, що коли ви жили в Україні, люди по-інакшому думали про Британію, бо вона севлюзована країна? Так, думали, що дуже багата краї те, що українці, які приїжджали з-за кордону, це казали? Чи це просто люди відумували, просто писали книжки? Чому так українці думали про Британію? Чому так?
Speaker 1:10 років, 15 років. Це все рівно дуже маленький проміжок часу. Люди не були багато за кордоном. І в них своя фантазія виробилася про тих людей, які живуть за кордоном на основі чого? Фільмів. В фільмах, всі на машинах, гарні доми, квартири, Голлівуд. І ти собі думаєш, що там такий Голлівуд. Ти ж там не був. Як був, як туерахомість. І в Україні абсолютно це стандарт. Як ти ходиш на роботу, то ти можеш собі винайняти квартиру. Не кімнату, квартиру. Так, це правда. Не кімнату, квартиру. Так, це правда. Якщо не можеш, ти можеш взяти кредит, чи як то називається, і купити. Тобто є варіанти. Набагато легше. Відповідно, це стандарт. І мої всі знайомі в Україні, у Львові, у всіх власні квартири, чи винаймають, чи володіють, ну, неважливо, але ніхто ніколи не жив в кімнатах. І для мене то був шок. Для мене то був шок.
Speaker 2:То це один шок був. І коли ти була 2008, приїжджає 2010, ну, так, це тільки два роки пройшло. Але які в тебе ще шоки для тебе? Мову ти вже розказала, ти сказала за квартиру. Які ще для тебе шоки були, коли ти вже проживаєш в Британії?
Speaker 1:Можливо. У мене дуже впала якість життя. Дуже.
Speaker 2:Те, яке ти мала в Україні тут? Так,
Speaker 1:так.
Speaker 2:Але порівняти Британію до України для мене, я не можу це порівняти, бо тут просто інакше життя. Тут фунти, по-перше, дуже, ну ти знаєш, фунт передати на той час 2021 фунт на український то було Не знаю, там 23 гривні чи що? Чи я переводиш на так? Рівень, ну рівень, я не знаю.
Speaker 1:У мене в Україні було дуже класне життя.
Speaker 2:Ну як ти так кажеш, бо теж зазвичай дуже багато українців, які тут зараз живуть в Британії, то вони також це кажуть, що життя в Україні було набагато краще, ніж в Британії. Бо чому? Бо вони потеряли той рівень життя, який вони мали в Україні, а зараз вони приїхали в Британію.
Speaker 1:Ну, я думала, що це якби норма, так само, як показують в фільмах. Що ти кожен сніданок, ти можеш виходити в кафе, на обід. Ніхто з собою лоточки не, можливо, десь носили. Але в тому середовищі, де я була, всі ходили в кафе, в ресторани і пробували нові кафе. Тобто абсолютно нормально було.
Speaker 2:Але бачите, Єрина, ти дивилася про себе, бо ти українка з України приїхала. А твій чоловік? Ти його питала це питання, як англічан слухає, в твоїй країні, як цю культуру вчити? Що він тобі розказував?
Speaker 1:Він мене завжди так що треба працювати, що тут просто так нічого нема, і що треба спускатися з неба на землю, що треба конкретну роботу. Що тут свої переклади? То є, то нема. А нам треба платити білс. Нам потрібно платити за рахунки. Нам ціль це дім, ціль це машина. Конкретно. І тільки разом, двоє, ми можемо чогось добитися. Тому що людина сама по собі, з одним інком, з одним доходом, вона нам дуже мало може, але коли двоє разом сходяться, то, відповідно, вони можуть собі і дім купити, і більше.
Speaker 2:Так, він пояснив тобі, як чоловік, жінка може тут у Британії працювати разом, мати ціль, яку ти мала ціль навіть в Індії, скільки ти добилася. Добре, ти приїжджаєш тут, ти вже вежний,
Speaker 1:твоя перша роботу, як пішла на роботу, який в тебе можливість мені викладати англійську мову у Великобританії чи будь-де в світі. Оскільки я себе вважала людиною вільною, що зараз я в Британії поживу і потім ще поїду десь в Таїланд. Я хочу мати таку сертифікацію, я І я першим ділом йду на курси Селта, інтенсивні курси. Нас там було людей 20, які почали курс, дійшли до кінця курсу 12, тому що це був кожен божий день. важкий. Я б сказала, на той момент це був найважчий курс, який тільки я коли-небудь проходила. Але ціль, в мене ціль селта. Хоча я чула і від своїх знайомих, які провалили цей тест, цей курс. Він дуже тяжкий. І я його здобула. Сертифікат. Це якраз був кінець року. І буквально ми тоді одружимося з чоловіком, щоб я мала можливість працювати. Це все дуже швидко відбувалося. У мене взагалі в житті все дуже швидко відбувається. І я йду на свою першу роботу. Я шукаю, де потрібно викладачів англійської мови. Відкриваю якийсь веб-сайт, і перша школа, яка мені потрапляє на очі, це Oxford House College. Це хороша, дуже хороша школа. Одна тоді з топових шкіл Лондона на Oxford Street знаходилася. І я йду туди на співбесіду. Проводить зі мною співбесіду австралієць. О, а я я школі вчилася. А, я знаю, там є такий рік. Я кажу, так, рік такий є викладач. зразу на роботу, тому що, по-перше, я зробила інвестицію в круту школу, я не пішла десь там дешевше, а ця школа знаходилась на Молтон-стріт, це Бонд-стріт, я там провчилася, відповідно, це мені моя школа відкрила мені двері до дуже класної роботи. І в Оксф в Oxford House College, я побачила стандарт, як потрібно викладати англійську мову. Я там і вчилася, і викладала водночас. Я побачила дуже гарні стандарти, які потім допомогли мені в моїй роботі. Я розуміла, що я не хочу залишитися на посаді викладача ціле життя, тому що, ну, це ж, по-перше, дуже маленькі гроші, а по-друге, ну, я хочу росту. Я хочу росту.
Speaker 2:Але той час ти вже знала, що ти хотіла? Чи ти приблизно?
Speaker 1:Ну, я. Я дуже приблизно. Я хотіла бути в школі, в адміністрації, бо мені здавалося, що там більше грошей. І думала, а що я ще можу зробити? Можливо, це мене виведе ще кудись. Тому що, ну, просто викладачем я не хотіла бути. І потім все дуже цікаво розгорнулося, що навіть не очікувало. Оте, що я робила на таких, можна сказати, волонтерських засадах, тобто десь поводити студентів після уроків. А студентів після уроків, а в мене було багато енергії, я тільки приїхала, в мене дітей не було, мій чоловік допізна працював дуже багато вільного часу, то чому ж його з користю не використати? І в той же самий час я ж сама вивчала Лондон. Коли я веду інших на екскурсію Лондоном, то я і сама вивчаю Лондон. Для того, щоб на той час викладачеві заробити гроші, треба працювати було в різних школах. І в одній з шкіл була потреба, яку я виявила, яку я змогла задовільнити. В одній з шкіл провалили дорожезну інспекцію British Council. Це дуже важливо для Великобританії мати пройдену інспекцію з Британської ради. Тому що, коли її не має, ти тоді не можеш викликати візових студентів, ти багато чого не можеш, ти не є акредитований, ти не є на різних веб-сайтах. І я, розуміючи вже систему, пропрацювавши в літній школі, пропрацювавши в Oxford House College, я вже розумію систему, я розумію стандарти, я розумію дуже чітко, що потрібно цій школі зробити, щоб вийти на новий рівень. Я кажу, я можу допомогти фрити цю інспекцію. І мене відразу роблять заступником директора. Щоб я говорила безпосередньо з інспекторами, тому що я знала, що я маю сказати. І це був такий дуже швидкий ріст. І через рік часу я вже була буквально next door, сусідня школа, де я була повноцінним директором школи на Оксфорд-стріт. І це був 2014 рік. І я там була як директор школи, так і викладач. Тому що час від часу я любила викладати. І там я ж почала організовувати курси для українців вечірні. На той момент такого ще не було. Вечірні курси, які б дуже підходили людям, які працюють. Тому що більшість курсів були зранку, люди на роботах. І я організувала вечірні курси, які починалися з шостої години, коли закінчилася робота. І люди могли приходити. І я там познайомилася з дуже великою кількістю українців.
Speaker 2:А як знаходила цих українців? Я знаю, 2014 рік вже почалася війна з Росією і з
Speaker 1:Україною.
Speaker 2:А українці, як ти знаходила?
Speaker 1:Хм, як я знаходила? Я вже не пам'ятаю. А, я зробила фейсбук-групу, тому що як директор школи я повинна була придумати додаткові джерела доходів. І зразу, я українка, в мене є певна ніша. Це українці, які в Великобританії. Як, які послуги я можу їм запропонувати? Що їм зараз потрібно? Ну, на ранок вони точно до мене не будуть приходити, їм треба після роботи. А які ж афішечки я можу запропонувати, щоб вони до мене точно прийшли? Я придумала тоді давати як бонус, якщо вони записуються на більше ніж 12 тижнів, проїзний ойстер. Це дуже класно. І плюс я допомагала українцям відкривати візи. Т відкривати візи. Ті, що в Україні, відкривати візи, щоб приїхати у Великобритані. Це була така додаткова послуга. І не просто приїхати, як багато, вибачте, мені їхали в стекловаті і в різними такими способами не найкращими, то чи можна приїхати, як біла людина, як студент у Великобританії. І я пропонувала такі послуги, приїхати з України у Великобританію, як студент. Можна було на рік приїхати і себе дуже добре почувати. Дуже багато людей, які тоді так приїхали, вони потім змогли собі продовжити цю візу, вже тут багато хто живе. Мені, до речі, до сих пір дякують люди, які змогли вже гарну кар'єру побудувати і так далі, щоб це був такий їхній шанс сюди приїхати.
Speaker 2:Добре, ти працюєш, Коли в тебе починається любов або докоучінг?
Speaker 1:А, значить, оце все в виду. Значить, я запрацювалася. Запрацювалася, забагато взяла на себе.
Speaker 2:Чому ти взяла на себе так багато? Ну, по-перше… Ти шукала себе?
Speaker 1:Мені було тісно. От навіть будучи. Ну, ніби в ІФЛ, це викладання англійської як іноземної, це сектор викладання англійської для дорослих. А я не бачила, а куди далі можна зростати? no-transcript ніж просто сидіти в школі. Так, я багато чого доброго робила, але я так само зрозуміла, що мені стає дуже нудно, коли я просто сижу, працюю з цифрами, розробляю рекламні матеріали. Це все класно деякий час. А потім мені вже не хотілося йти на роботу. І все одно було грошей мало, якщо ми так говоримо. І я відчувала такий, як би, ну, і що далі? Криза почалася. І далі це все привело до того, що в мене був реально нервовий зрив. Мені було дуже погано. Дуже-дуже погано. Це такий почався, в мене такий період був, який я називаю темна ніч душі. Коли я думала, що я вже все, я вже в переході. на ніч душі. Коли я думала, що я вже все, я вже в переході. Коли почало підніматися дуже багато і страхів, і сумнів, і всього. Коли я могла вперше зустрітися з самою собою. І я розумію, що весь той час я просто втікала від себе. І я себе спиталася реально, а що я хочу і викладати англійську, наприклад, в той момент, чи бути директором школи, я точно не хочу. Я хочу щось інакше. Я починаю себе питати, а що ж це таке інакше? Як би я хотіла в ідеалі? Я собі придумала, як би я хотіла в ідеалі. І потім виявилося, що те, що я придумала, як я хочу в ідеалі, і те, що я робила, по суті, це і є професія коуча. Для мене дуже важливо відчувати свободу, що я можу працювати з будь-якої точки світу, а не в одному офісі. Я думаю, що мене найбільше вибило це оці такі переїзди. Я майже годину добиралася на роботу, годину назад. І, відповідно, так. Але це все сталося після того, як я народила дитину. Тобто, новий виток життя почався. От я пережила кризу, я зрозуміла так само, що я хочу, я вже готова до дитини. Мені вже там певна кількість років, і я вважаю, що це, якби я померла в той момент, це би була така невиконана якась місія. Тобто я не привела душу в цей світ.
Speaker 2:Знаєш, Ірина, чому я це питаюся тобі? Бо є мільйони людей по всьому сіті працюють на роботі, яку вони не люблять робити. Які питання ти себе запитала змонтувати себе, мотивацію, щоб змінити свою роботу на кар'єру або на кар'єру, яку ти хотіла робити. Бо, як я кажу, дуже багато є людей, які працюють на роботі, які їм не люблять робити. Вони там працюють, можливо, гроші хороші, можливо, добрі. Є різні фактори, чому, можливо, там в них моргідж є, можливо, д або просто бояться зробити той перемін, прийти на другу роботу. Які питання ти запитала себе, чи що ти проходила, щоб змінити свою роботу? І навіть ти знала, що гроші в мене є, в мене є гроші на банку, але вони мені не вистачають, мені щось треба друге робити. Що ти зробила для себе, щоб змінити?
Speaker 1:Мій кейс був дуже жорсткий. Я от так, ось так подивилася в очі смерті. І коли я зрозуміла, а якби я реально зараз померла, і дивлячись на своє тіло, на своє життя отак зверху, чи я би була задоволена тим, що я зробила? І тоді все стає на свої Коли ти думаєш про той останній день, чи ти його живеш так, як ти хотіла завжди, так, як ти мріяла? Чи ти наповну реалізувала свій потенціал? Тому що нічого так не болить в житті, як незреалізований потенціал. Це найбільший біль, який люди навіть не розуміють, звідки той біль походить, і починають його чи заїдати, чи забивати, чи втікати в роботу від того болю.
Speaker 2:Від того, що я розумію, що я для чогось більшого створена, для чогось іншого
Speaker 1:створена. Ти розумієш, що я коуч. Я, це чисто випадково, мені потрапила реклама Іцхака Пінтасевича про курси коучингу. І я пішла на пробний такий, як би, урок, вебінар, там Юлія Боровик, як би, мотиваційний спікер, і вона починає говорити про ті всі речі, про які я думаю, і називати риси коуча, якості коуча. Чи ти можеш працювати коуча, якщо в тебе є дуже велике бажання допомогти, ти любиш ставити, досягати цілий, ти зацікавлений в людях, ти любиш людей і так далі. І я думаю, тік-тик-тик-тик, це все ж про мене. Тому що, коли я була навіть викладачем, до мене дуже багато підходило студентів, просили якусь пораду, як просунутися по кар'єрні дробиноту, як відкрити тут бізнес. І в нас були певні такі діалоги. Я не консультувала, тому що я сама не знаю, але я задавала питання студентам, чим могла, тим допомагала. І я розумію, в принципі, я цим все й займалася. Так само, як я допомогла вирости багатьом компаніям, з якими я працювала, з тією компанією, яка допомогла спочатку з інспекцією, потім вони виросли в оборотах багато разів. Я, по суті, працювала з власником як коуч, не розуміючи того, що я є коучем.
Speaker 2:Але коуч, як ми знаємо, це дуже такий загальний, великий наприклад, ти можеш бити, який коучинг ти хотіла бути? Ти вибирала, який ти хочеш коучинг бути?
Speaker 1:Ну, взагалі, якщо таке класичне оприділення коучингу і коуча за стандартами ICF, це твій партнер, це партнер в досягненні цілей. В людини можуть бути різні цілі. Моє основне завдання це створювати простір, взаємодовіри між мною і клієнтом, Заміритися, зануритися всередину себе і витягнути для себе відповіді на свої ж такі запитання. Тобто я фасилітую цей процес. Я йому не даю готових рішень. Якщо я ментор, то даю готові рішення. Якщо я консультант. Якщо я коуч, то я вірю, що клієнт вже має всі відповіді на свої запитання, тому що клієнт це найкращий експерт в його житті.
Speaker 2:А перед тим ти сказала ICF. Що таке ICF?
Speaker 1:International Coaching Federation це міжнародна федерація коучингу, найбільша, найстаріша в світі. Це американська. І вони слідкують за тим, щоб був урегульований коучинг. Тому що зараз може будь-хто себе назвати коучем. Їх є мільйони коучів. Але щоб відрізнити коуча самозванця, афериста, чи не зовсім професійного, від професійного коуча є певна сертифікація. І відповідно це не просто, що ти коуч ICF, тому що ти можеш отримати коуч ICF, просто пройшовши якийсь тренінг. А там є ще такі три перші буквочки, які я дуже часто використовую і вжеповідно це рівень майстерності коуча. Це вказує на те, що людина має від тисячі годин коучингової практики, що людина мала платних клієнтів, що людина пройшла і здала тест на знання коучингової техніки і людина дотримується стандартів ICF. А там є певні стандарти. Це, що ми нікого не осуджуємо, що ми етично поводимося, що ми якщо бачимо, що клієнт не до коучингу, а до психіатра, ми його направляємо, ми самі стараємося з ним працювати. Це дуже важливі речі. Так що, оце така стандартизація. Тобто, щоб виділитися з великого океану різноманітних коучів, потрібно, по-перше, знайти класну коучингову школу. Я, до речі, сертифікат отримала не у ЦХА Капінтасевич, а в CoachingUp University, тому що вони якраз видавали відповідний такий сертифікат, з яким було набагато легше податися на сертифікацію від ICF. У мене такий досить довгий процес був з тим коучингом. Я не просто коуч, а я сертифікований коуч.
Speaker 2:Що ви вважаєте найбільш корисним у своїй роботі в якості коуча та викладача?
Speaker 1:Що я допомагаю людям визначити, а що вони насправді хочуть. І побачити більшу ціль. Тому що англійська мова як англійська мова це ні про що. А англійська мова як інструмент для досягнення цілей своїх це вже інша справа. Коли людина буде знати своє «why», «навіщо їй», «щои що, я вивчаю англійську мову, тоді вона буде її і вчити нормально. Коли вона побудує для себе ту картинку кращого майбутнього, яке буде можливим завдяки вдосконаленню англійської мови. І мені дуже подобається коучинг разом з англійською мовою викладати. Зараз я собі такий мікс знайшла. Тому що, коли люди заходять в вивчення мови, чи вивчення будь-чого нового, це може бути водіння, це може бути плавання, піднімається дуже багато страхів і блоків. І самій людині досить тяжко самостійно справитися з тим. Вона просто розчиняється в тих страхах і блоках і не йде далі. Залишається на певному рівні, особливо там, де починається якась така складність. І оскільки коуч це партнер, досягнення цілий, коуч допомагає тобі вийти з такого стопору і просунутися далі. Ірина, кому ви рекомендуєте мати коуча? Це буде дуже банально, коли я скажу всім, але не зовсім всім. Коуч, саме коуч, потрібний людям, які є в дорослій позиції. Що таке люди в дорослій позиції. Що таке люди в дорослій позиції? Це коли люди беруть відповідальність за своє життя і знають, що все в моєму житті залежить від моїх дій, від того, що я роблю, а не від когось. Є людина, яка не вірить в магічні пігулки, людина, яка не чекає, що хтось за нею щось зробить Тобто це повна відповідальність Тому що коли ми починаємо коучингову взаємодію Це партнерська взаємої Їх 50% в тому, що я буду правильно задавати запитання Правильні запитання А людина відповідальність Що вона буде виконувати те, що вона сказала, що вона виконує. Тому що чим відрізняється коучинг від психотерапії, наприклад, чи від ще чогось, кожна коуч-сесія закінчується дією. А що я зроблю першим ділом після нашої коуч-сесії? І коли людина приходить і каже, що в вона не виконала раз. Не виконала другий раз. І тоді я бачу, що просто це не коучинговий клієнт. Щоб можна спочатку потрібно з психологом попрацювати 10 сесій, 20, рік. І тоді можна тоді в коучинг заходити.
Speaker 2:Знаєте, Ірина, ти сказала, що коли ворожий з багато різними клієнтами, ти знаєш, що тебе, що багато людей хочуть. Я знаю, це буде загальне питання, але коли ти ворожий з людьми, що більшість людей хоче на цьому житті?
Speaker 1:Бути щасливими. А для кожного розуміння щастя є своє. Для кого щастя є своє. Для когось щастя це діточки, сім'я, і вона така щаслива мама. Це її щастя. Для когось щастя це бути на топовій позиції, в топовій компанії, заробляти багато грошей. Для когось щастя це мати велике коло спілкування, стояти на сцені, реалізовувати свої таланти. Для кожного це буде різне. Але всі люди на цьому світі хочуть щастя.
Speaker 2:У мене слідове питання до тебе.
Speaker 1:Що ви вважаєте своїм найбільшим досягнення. Якщо ми говоримо в кар'єрному плані чи в плані сім'ї, це зовсім різні речі. Я вважаю, моє найбільше досягнення те, що я стала мамою.
Speaker 2:Так. Так, добре. Це особисті зростання твоє. Які ваші особисті звички чи рутини сприяли вашому успіху?
Speaker 1:Якщо я говорю про професійний успіх, я б сказала, що зараз от чим я найбільше задоволена, що я вважаю такою найвищою точкою реалізації професійної, це є наша БУБВА. British Ukrainian Business Women Association, або асоціація, британо-українська асоціація
Speaker 2:дівчинок. Розкажи мені нам більше про Бубу. Бо я знаю, Таня трохи розказала про це, але я хочу тебе більше запитати. Розкажи про Бубу, як заснували, чому заснували, яка місія Буби і де ви зараз і як ви бачите, мабуть, між Бубою.
Speaker 1:Бубва засновувалася як така платформа для взаємодії українських бізнес-жінок. Саме українських. Я працювала з Олею Горбенко-Намік з 2020 року. І це була її така основна тема і біль був її дуже сильний, про який вона розказала, а де ж збираються українські бізнес-жінки? Я знаю, де збираються полячки, я знаю, де збираються росіянки, я знаю, де збираються британки, де б збиралися українські бізнес-жінки. Для мене це був новий світ. Я навіть не знала, що у Лондоні є вже стільки українських бізнес-жінок. Це було таке для мене своєрідне відкриття. І оскільки я почала працювати в бізнес-сфері. Мені було цікаво попрацювати з українськими бізнес-жінками, допомогти їм ще більше вирости. І ми почали проводити такі навчальні програми. Нашим першим спільним проєктом з Олоюли дівчата. І за три місяці ми допомагали дівчатам досягти їх бізнес цілий. Але це ті дівчата, які мали лише таку дуже ефемерну задумку, її організувати в ідею і потім це все втілити в життя. ідею, і потім це все втілити в життя. І ми провели це три місяці, і потім зрозуміли, що люди хочуть і далі, і більше. І відповідно ми почали проводити такі заходи для українських бізнес-жінок. І на одному з таких заходів ми познайомилися з Тетяною Дороніною, з Оленою Шипош, з Вікторією Старцевою ми познайомилися. І, відповідно, всіх нас була певна ціль створити таку платформу для взаємодії українських бізнес-жінок, щоб не вишукувати невідомо, де ви є бізнес-жінки. Як ми можемо бути корисні одне одні? Тому що ми всі маємо якісь певні таланти, вміння, навики, досвід, з якими ми хочемо ділитися. І відповідно виникла така ідея створити платформу. Ми її створили. У нас були дуже такі амбітні плани. Це був 2021 рік, так само кінець 2021 року, коли ми хотіли будувати такі мостиеликобританії, британським в Україні, через налагодження діалогу. Принаймні, щоб люди мали можливість в одній кімнаті побути в одному з просторів, задати питання, подивитися, чим хто живе, і робити такий нетворкінг. Тому що це надзвичайно сильний інструмент в сучасному бізнесі. І в нас був певний проєкт, який ми хотіли реалізовувати, але розпочалася війна. Відповідно ті проєкти, які ми думали робити, ми поставили на паузу. І нам треба було дуже-дуже швидко діяти в тих реаліях, які склалися. Діяти в тих реаліях, які склалися. І оскільки ми була команда, наш перший, це ж лютий, кінець лютого, всі люди в шоку, в страшному шоку, ще ніхто не розуміє. Кожен страдає, кожен робить все, що може, але ще дуже такі неорганізовані, взагалі не знаюганізовані, взагалі не знає, куди бігти, що робити. І що ми робимо з дівчатами? Тому що нам самим було важко. Але ми розуміємо, нам важко, але ми можемо також щось зробити, щоб і нам стало легше, і іншим людям допомогти. І вже 3 березня ми організували масштабну конференцію в Love Bar University, де запросили лідерів організацій українських в Британії. І також ми мали телеміст з Україною, з українським організацією, який там в Україні. І ми виявили потреби, які є, і почали зводити людей між собою. Тобто ми створили таку платформу взаємодопомоги. Ми звели дуже багато людей між собою, і так почалася співпраця. Але ми розуміємо, що це такий emergency phase, така початкова нагальна потреба. І ми думаємо далі, стратегічно, яка виникне потреба. Оскільки в нас є така, до нас скоріше приходить інформація, ніж вона потрапляє в засоби масової інформації, завдяки нашим певним контактам, то ми знаємо, що українцям, українським жінкам, як на той час, дадуть візи, щоб приїхати в Великобританію. Тобто ми очікуємо великий наплив українок, які приїдуть в Великобританію. І ми зразу знаємо, які це будуть українки. Тому що ми робимо таке соціологічне дослідження, що це будуть молоді українки з мамами, часто приїдуть. Ці українки вже реалізовані професійно, багато з них, які мали добрі роботи в Україні, чи мали свій бізнес. І нам потрібно їм допомогти тут, на місці, коли вони приїдуть. Розуміючи, яка це буде програма. Ну, перш за все, це програма такої ментальної підтримки, психологічної, тому що не може зразу людина там скочити в бізнес, в роботу, коли вона не відігріта, не прожила от той певний такий біль. І далі їй треба буде якось інтегруватися в суспільство. На деякий час, щоб тут нормально себе почувати. Незалежно, ніхто не знав, скільки це буде. Чи пару місяців, чиом також. А потім люди, які приїжджають, їм ж треба коло спілкування. Люди, з якими вони б були на одній хвилі. Таке якісне середовище. І ми, відповідно, почали втілювати наш проєкт, який би надав оці всі речі. який би надав оці всі речі. І 9 квітня стартував наш перший проєкт. Це курси англійської мови для українців у Великобританії. І ми були першими, хто надав безкоштовні курси для 300 студентів. І мені здавалося, боже, як мало. Робота була досить важка, це організувати, знайти викладачів, які би це все роб давати курси англійської мови безкоштовно чи ні. І я от в себе регіоні просила, щоб дали таку можливість, я кажу, якщо треба, навіть я можу викладати, але ви розумієте, що давайте зробимо так все можливе, щоб це були безкоштовні курси, або давайте подаватися на якісь гранти, щоб українцям це покрило. Це був перший. Друге, що ми почали робити, ми створили програму. Програму на місяць, розписану програму, що, де і як відбувається. Ми проводили групові зустрічі, ми запрошували психологів, які працювали з жінками в таких терапевтичних групах, чи психологи, які розказували про певні речі, які актуальні для всіх. Я особисто проводила коуч-сесії, вже трошечки пізніше. Ми запрошували. І дуже було цікаво, що навіть проїжджали з різних куточків Великобританії, навіть з Уельсу, з Ман з ким. І на нашій платформі почали створюватися нові платформи колаборації, що дуже радує, що ми дали таку можливість жінкам знайомитися між собою. Жінкам, які на одній хвилі. І також варто зазначити, що ми були такою першою організаці мовною для жінок.
Speaker 2:В Великобританії. Так, це дуже важливо. Українською мовною. І дякую вам за те, що створила таку платформу. І така ідея вийшла від Олі. Це дуже дякую їй за те, що вона привела цю ідею. У мене слідове питання до тебе, бо я знаю, що ти любиш читати. Я слідкую за твоєю роботою. Я, знаєте, була недавно Робин Шармен. Шарма. Я в нього прочитав майже всі її книжки. Одну книжку я люблю, коли він сказав The Monkey Soldiers Ferrari і також 5AM Club. Саме головне цю книжку я прочитав. І три рази прочитав. Які книжки ти зараз читаєш для персоналу, для себе, як людина, і для своєї професіональної роботи? Або Удобус.
Speaker 1:Для своєї професійної роботи коуча зараз читає книжку суперкласну, називається «What got you Те, що тобі допомогло прийти в цю точку, не допоможе тобі піти далі і вище. Це написано професійним коучем, який працював з лідерами ринку і допомагав їм досягати ще більших висот. І цю книжку я читаю, дуже її рекомендую власникам бізнесу перш за все. Там описується дуже класна штука, яка називається 360 градусів фідбек. І можна її спробувати навіть зробити. Це дуже класно, коли коуч допомагає зробити такий вид зворотнього зв'язку. компанії, працюєш з великою кількістю людей. Ці люди є в безпосередній взаємодії з тобою. І для того, щоб тобі стати більш ефективним, тобі треба знати, що про тебе думають, наскільки задоволені співпрацею з тобою різні люди безпосередньо, які задіяні з тобою у своїй праці. І дається такі анонімні анкетки. Там є буквально п'ять запитань, на які вони відповідають. От всі дані відправляються коучу, який робить такий аналіз, виявляє такі моменти, на які треба звернути увагу цій людині, яка звернулася до коуча, і працює над тими моментами. Тому що це виявляються такі ключові моменти, змінивши які, можна отримати ще більший ріст. От, то я читаю цю книжку. Зараз вона мені дуже подобається. І також я читаю книжку «Багат багатство, яке не купиш за гроші. «The Wealth Money Can't Buy», це нова книжка-бестселер Робіна Шарми, куди я якраз ходила на презентацію тої книжки. Я взагалі підтримую авторів, я підтримую творчих людей, які тільки починають робити будь-який проект, процес. Я це дуже-дуже люблю робити. І коли Робін Шарма лише писав цю книжку, я його підтримувала, і була така можливість купити перед замовленням. Перед тим, як книжка вийшла друком, читачі купили її, але її ще не було друком. Висловили такий рівень довіри і підтримки автору. І коли книжка вийшла друком, підписники отримали дуже багато бонусів, яких вони не очікували, не хотіли, але це було дуже приємно.
Speaker 2:Ірина, наш, ти читаєш, що ця грамна жінка дуже багато пройшла в Британії. Не хотіла би ти написати свою книжку? Якби писала зараз книжку, про що це була б книжка?
Speaker 1:Я завжди думала, що я напишу книжку. Я не знаю, про що буде книжка. Напевно, про щастя.
Speaker 2:Добре. У мене стичі питання до вас Що б ви порадили українцям, які нещодавно Приїхали до Великобританії І хочуть побудувати Тут своє життя
Speaker 1:Ну перш за все Треба вивчити мову Мова вивчається разом із культурою Тобто розуміти специфіку Британців. Також я би дуже рекомендувала занурюватися в середовище британське, іноземне середовище. Я знаю, що це набагато легше, коли ти зі своїми працюєш, тусуєшся. то легше, коли ти зі своїми працюєш, тусуєшся, так? Але ріст починається там, де тобі важко і некомфортно. Ти туди йдеш і ти стократно ростеш. Це дуже важливо. І не переставати. І шукати якісне середовище. Це дуже-дуже-дуже важливо.
Speaker 2:Дякую. Які ваші сподівання на майбутнє української громади у Великобританії?
Speaker 1:Я вважаю, я дуже хочу, щоб по-перше була класна згуртоність. Щоб один про одного знали. Щоб була класна згуртованість. Щоб один про одного знали. Щоб була така культура взаємодії і коли діляться досвідом. Коли і стара, і нова генерація взаємодіють. Коли не окремо. А коли ми можемо навчитися одні від одних. Тому що в нас є енерація взаємодіють. Коли не окремо, а коли ми можемо навчитися одні від одних. Тому що в нас є чому навчитися. Багато ще чого не знаємо в певних моментах, що знають старші люди. А старшим людям потрібна така певна енергія і знання нового часу. Тому я бачу тут таку гарну колаборацію.
Speaker 2:Дякую. Яку пораду ви б дали своїм молодим колегам, які починають свій шлях у Великобританії?
Speaker 1:Не боятися працювати. Особливо на початку. Тому що от перші три роки, коли ви в країні, вони ключові. За ті три роки можна зробити дуже великий прорив. Або навпаки, дуже сильно спуститися вниз. Тому використовуйте час ефективно і не бійтеся на перших порах перепрацюватися. Отак як я на своїй першій роботі, я брала додаткові зобов'язання на себе, додаткові завдання для того, щоб вийти на рівень вище. Набудовувати контакти, ходити на різноманітні заходи, нетворкінги, знайомитися з людьми, тому що люди це найцінніший капітал.
Speaker 2:Так, це правда. Як ви визначаєте успіх гармонії на основнішим і впевненішим.
Speaker 1:Це особистісний розвиток. Далі йде здоров'я. Тому що без здоров'я ментального, фізичного не може бути нічого. Але, знову ж таки, наші думки визначають стан нашого здоров'я. Тому саморозвиток це номер один. Далі йде здоров'я. Після здоров'я йде щаслива сім'я. Стосунки дуже важливі, тому що все наше життя на цій землі це просто стосунки. Стосунки сонця зірок, неба, сонця і землі. Ну, взагалі, стосунки це дуже-дуже важливо, особливо для жінок. А далі йде професіоналізм, майстерність, наскільки ти професіонал своєї справи, наскільки ти реалізовуєш своє призначення професійне. І далі немаловажно це фінансове благополуччя, Це фінансове благополуччя, тому що успіх це є багатогранна структура. І фінанси це теж дуже важлива сторона життя. Так само, як смак життя, барви життя, яскравість життя, adventure.
Speaker 2:no-transcript Які ваші сподівання на мабутьне України?
Speaker 1:Тільки найкращі. В своїй уяві, в своїй візуалізації, навіть коли ми працюємо в різних роботах, ми бачимо найкращий сценарій розвитку подій для України. Тому що сценаріїв є дуже багато. Але я і мої колеги вирішуємо сконцентруватися на найкращому, можливому сценарію розвитку України. Це коли Україна процвітаюча країна, яка встановлює навіть стандарти певні в цілому світі, яка ділиться своїм досвідом, своїми інноваціями, яка отримала назад свою хвилю тих людей, які залишили Україну, вони повернулися назад, але вже в такій оновленій версії, з великим досвідом, з новими ідеями, які ще більше почали цінувати те, що вони залишили вдома. бачать, наскільки дома було класно. І будують, тобто вони тепер розуміють, що все в їхніх руках. І що держава вийшла, так само як держава, люди в державу, в цю дорослу позицію, про яку я говорю. Що навіщо нам залежати від когось, навіщо нам до когось приєднуватися. Ну ви ж побачили, чим вам може допомогти різні угрупування, союзи і так далі. Треба розраховувати лише на себе, маючи добрі відносини з іншими державами. А відповідальність на нас, що ми побудуємо. Тому що ми своїми руками будуємо цю країну. І починається з найменшого. Якщо ти не кинеш оце сміття на дорогу, ти, починаючи з себе, не кидаєш сміття на дорогу, твоя країна стає чистішою. Як ти перестаєш брати різноманітні хабарі на своєму місці, на якому б ти не був, то і країна перестає боротися з корупцією, тому що корупції нема. Всі зміни починаються з людини, з тебе.
Speaker 2:Дякую. Ярина, назвіть одну річ, яку люди були би здивовані дізнатися про вас.
Speaker 1:здивовані дізнаться про вас? Моя особливість така, що я дивую людей. Мені одного разу робили розбір по архетипах, який в мене архетип. І в тому архетипі це основна така фішка дивувати. Дивувати нестандартні рішення. От, наприклад, якби я сказала, що я продавала літочки і танки. Але не справжні, а масштабні моделі.
Speaker 2:Якби ви могли провести вечір з будь-якими трьома людьми, живими чи мертвими, хто би це було і чому?
Speaker 1:Ну, перш за все, я би хотіла провести розмову з Робіном Шармою. І подякувати, хоча я вже провела з ним розмову, але ще, як в вигляді вечері, щоб можна було більше дізнатися і поговорити. Так, з Робіном Шармою, тому що це той автор, який мав найбільший вплив на моє життя. Прочитавши його книжку «Мегаливінг», я почала трансформувати своє життя. Далі, я би хотіла Дуже побачитися з Майклом Джексоном Тому що завдяки йому Я вивчила англійську мову Моєю мотивацією було Вивчити англійську мову Що коли приїде Майкл Джексон до Львова Я буду його перекладачем І завдяки І для чого я вивчаю англійську мову? Щоб розуміти пісні Майкла Джексона. Це другий такий момент.
Speaker 2:Яку найкращу пораду ви коли-небудь отримували?
Speaker 1:Я отримувала дуже багато класних порад, тому що я працювала з шикарними, прекрасними, неймовірними вчителями. Мені, напевно, найважливіша порада була вийти в позицію творця, а не жертви обставин.
Speaker 2:Поясніть, будь ласка.
Speaker 1:Яка різниця між жертвою і творцем, чи лідером? Жертва завжди думає, що хтось їй винен, що хтось їй повинен щось зробити, що хтось або щось не таке, держава не така, економічна ситуація в країні не така, чоловік має щось зробити. Я ж не знаю, як це, я не знаю, я не вмію. Це така мова жертва. І коли ти розумієш, що коли ти кажеш, що я не вмію, я не знаю, хтось інший, то ти віддаєш свою силу комусь, чомусь. А щоб отримати свою силу назад, ти стаєш в позицію дорослого, або творця, або лідера. І ти не питаєшся себе казати, що я не знаю як, а питаєш себе, а як це можна зробити? Коли жертва каже, ну, я постараюся, то лідер скаже, творець, що я це зроблю, чи я не зроблю.
Speaker 2:Добре, в мене питання ще одне до тебе. Що, на вашу думку, люди високо цінують, але ви більше не цінуєте це?
Speaker 1:Статус.
Speaker 2:Я послухав один подкаст і мені подобався його питання. Чому я це питання запитався? Та людина сказала чітко поінакш, вона сказала identity, але він також потім сказав статус також, то мені дуже понравився ваша відповідь. Мене тільки залишилося запитати тебе тільки два питання, і я вже завершую. Дякую за твої поради, дякую за твою історію, дуже багато досвіду ти розказала нам, саме головне це твоя історія з України в Британію, теж була в Індії, як ти проходила свою подорож в Британії, стала експертом, коучом. Я хочу тебе запитати, де наші слухачі і гладачі можуть знайти ресурси чи інформацію, пов'язану з вашою сферою чи досвідом?
Speaker 1:Якщо ми говоримо про коучинг, я все-таки рекомендую навчатися в українських школах коучингу. Тому що я зараз прохожу навчання по executive coaching в британській, і я бачу дуже велику різницю. В нас освіта для дорослих, як вона організована, набагато якісніша, ніж в Британії. Тому, якщо хтось хоче навчатися на кауча, я б рекомендувала звернути увагу на українських провайдерів. Тому що, коли ви будете отримувати сертифікацію від ICF, неважливо, в якій ви країні, це міжнародна сертифікація, але ви вибираєте бранч відділення в Британії. І, відповідно, у вас виходить британська кваліфікація.
Speaker 2:Це міжнародна кваліфікація. Тому от так. Так. І як зв'язатися з вами або дізнатися більше про вашу роботу. Це може соціальні мережі бути, це може бути веб-сайт або то що.
Speaker 1:Ще поки що я не маю веб-сайту. Якщо мене слухає якийсь веб-сайт-девелопер, будь ласка, давайте кооперувати. Ще поки що не маю в Я довго думала, я хотіла дуже добре його зробити, відповідно, це такий мій комплекс перфекціоніста включився, бо декілька спроб в мене було до сайту. І я є в соцмережах. Ярина Нижня Ризка Карпентер, наприклад, в інстаграмі чи на фейсбуку. Ярина Карпентер. Все. На дуже легко знайти.
Speaker 2:І в тебе також ім'я є. Тобто люди можуть звертатися через ім'я. Дякую. У мене останнє питання до тебе. Це одне. Що тебе Британія навчила? Те, що тебе Україна не навчила?
Speaker 1:Ну, перш за все, дуже обережно ставитися до своїх слів і фільтрувати те, як, кому, коли, що говориш. Та з чого ми починали наш подкаст. Це дуже таке уважне ставлення до своєї мови.
Speaker 2:Ірина Капетр, дякую тобі на Епісо 53 за твою досвід у Великобританії, також України, Індії, дуже багато, майже все освітило, ну, не все освітило, проїхало в країнах. І дякую тобі і твоїй команді, що заснували таку організацію, як Бубва.
Speaker 1:І ваше процвітання. Дякую, що ви створюєте таку прекрасну платформу як Network UA. Я бажаю вам процвітання і щоб ви сприяли якраз побудові цієї нової британо-української громади, про яку ми говорили з вами.
Speaker 2:Дякую. І все. Мої останні слова це я кажу сюди. Тримаємося, не зуваємося,
