Kozak Talks Podcast
Ми знайомимо вас з українцями, які побудували тут неймовірне життя - підприємцями, професіоналами, громадськими лідерами та відомими українцями.
Їхні подорожі та інсайдерські поради покажуть вам, як боротися з викликами, відкривати можливості та реалізовувати свій потенціал - і все це з повагою до свого українського коріння.
Kozak Talks Podcast
Від будівництва до професійного бухгалтера в Лондоні: Олександр Грушецький
Що, якби ви дізналися, що люди з меншим рівнем кваліфікації заробляють більше?
Олександр Грушецький, український бухгалтер та генеральний директор, ділиться своїм натхненним шляхом від робітника до засновника Faros Capital. Дізнайтеся про його раннє життя, виклики як мігранта та стратегії досягнення успіху. Дізнайтеся про важливість постановки цілей, самовдосконалення та подолання перешкод. Отримайте цінну інформацію про досвід мігрантів та британську культуру.
Звертайтеся до Олександра
Facebook
Зверніться до бухгалтерської фірми Faros
веб-сайт
Facebook
Instagram
КОЗАК ТОПС Досягнув значить успіх. Не досягнув досягнеш пізніше. Життя занадто коротке, щоб просто жити в теоріях. Почніть щось робити. Я собі уявляв, що бухгалтерська компанія, тобто там однозначно будуть чартери та каунтенти, там буде дуже багато спеціалістів. Коли я под Довівся, що люди набагато нижчим рівнем знань, рівнем кваліфікації працюють, отримують набагато більше доходу.
Speaker 1:Так я собі подумав, окей, чого ж мені не починати. Доброго дня вам, шановні дорогі українці. 54, ласкаво просимо до Коза Токсподкас. Тут ми запрошуємо українських підприємців, профес лідерів громади та визначні особисти у Великобританії, щоб поділитися своїми історіями та досвідами. Долучайтеся до нас, щоб дізнатися про їхні шляхи, виклики та успіхи, відкриваючи яскраві українські споноти у Великобританії. Нові епізоди щонеділі о 6 вечора за британським часом забувайте поставити ваші лайки, підписуйтесь та натиснуйте на дзвінок, щоб бути в курсі останніх епізодів. Сьогодні ми маємо гість на 54 подкаст. Це Олександр Горучевський. Горучевський, вибачаю за свою фамілію. Чуть-чуть про Олександра. Український бухгалтер і керуючий директор, який проживає в Великобританії вже більше 14 років. Наразі він обіймає посаду директора в компанії Фарис Капотов, в який працює з серпня 2020 року. Фарис Капотов надає фінансові та бухгалтерські послуги у Великобританії. Олександр відомий своєю експертизою в питаннях оподаткування та бухгалтерської облику у Великобританії. Ми сьогодні маємо Олександра на нашому подкасті як експерт Британії, також успішний українець, життя в Україні до Британії. Величезне життя його тут в Британії, бо він живе в Британії. Як він влаштувався в Британії, як він це проходить, свою систему, як він став професіоналом в цій країні. І також поради, які він може вам поділитися, також як ви, як ви хочете стати тут бухгалтером, або хочете стати також успішною людиною, українцем або українкою в Британії, також він порадив вам це. Ми більше знали про вас. Це для мене до вас є. За чим ви більше сумуєте в Україні, чого ви не можете знайти тут?
Speaker 2:Що не вистачає в Британії, що ви сумуєте тут за Україною? Вітаю, Олександр. Вітаю, слухачі і глядачі. Дійсно радий бути тут. Сподіваюся, що те, що я вам сьогодні скажу, буде для вас корисно.
Speaker 1:Чого
Speaker 2:мені не вистачає в Британії? Це однозначно нематеріальне. В Британ пройтися по тих місцях, де проходило моє дитинство. Ну, мабуть, з роками стаєш сентиментальним, тому тягне до дитинства, до чогось такого. Тобто, ось цього не вистачає. Дякую. Що найважливіше, ви дізналися про британську культуру після переїзду? на вечері і обіди, це такі джентельмени всі. Коли я приїхав, я зрозумів, що Лондон може бути дуже різноманітним. І Британія на картинках, і Британія в реальності, це зовсім різні речі. Це раз. І друге, от іменно якщо взяти британську культуру, у У нас українців завжди йде бажання довести, що ми є європейці. Тобто якимось нам показати, що ми робимо те, ми ведемо себе якось так, як ведуть себе європейці. А от для британців, у них навпаки. Зробити все, щоб показати, вони не є європейці, вони є хторопейцями. Тобто це було для мене дійсно відкриття зрозуміти, що UK це не є частина Європи, це UK абсолютно окремий регіон, скажімо.
Speaker 3:Вітаю громаду. Сьогодні розповім про нашу компанію Starling Law, яка спеціалізується та корпоративному праві у Великій Британії. В сфері іміраційного права з Тереновом ми допомагаємо клієнтам з отриманням різних типів віз, включаючи робочі, студентсь входимо до провідних юридичних рейтингів, таких як Legal 500, де нас визначають за високу якість обслуговування та професіоналізм. Якщо вам потрібна професійна юридична допомога,
Speaker 1:звертайтеся до нас, коли чуть-чуть розкажіть, ви сказали, що це село. Скажіть, будь ласка, звідки ви з України?
Speaker 2:З України я з Івано-Франківщини. Це Тумацький район, село Бортник, яке мені не вистачає. Народився я. Після цього його перейменували на Наці Після університету я служив в армії в Львові, тобто у мене був ось цей західний трикутник, так, Івано-Франківськ, Тернопіль, Львів. Завершивши в армії це 2008 рік, далі робота в банку, робота страховим брокером, робота бухгалтером, це все тривало до 2010 року. З 2010 я проживаю в UK.
Speaker 1:А чому ви, що вас заставило приїхати в Британію?
Speaker 2:Це економічна міграція, тобто нічого такого нового для тих, хто жив в західній частині України. Тобто були вже люди, які жили десь за кордоном. Тобто, було розуміння, що можна поїхати за кордон, заробити гроші, повернутися додому. На той час у мене був навіть список, що я маю придбати. Тобто, я їхав в Британію, це був проєкт, скажімо, на 5 років тоді. Ми мали придбати квартиру франківську, ми мали придбати автомобіль. У нас мало бути 10 тисяч на зрощаджувальному рахунку. Ще дуже багато різних таких дрібних деталей, які, ну, зараз собі відкриваєш цей список, воно виглядає настільки дивно,смішно, але на той час, 2010 рік, для України це були дійсно вагомі речі. Із цього списку там також було покататися на Лондон-Ай. Ось так я зробив всі пункти, крім цього Лондон-Ай. Тобто я принципово не йду на Лондон-Ай, тому що якщо я тимчасово їду в UK, ми заробляємо гроші, ми купляємо те, що нам потрібно, а далі ми вже живемо собі в Україні.
Speaker 1:Угу, розумію. Тобто ти приїжджаєш сюди перший раз, ти сам сюди приїжджаєш, з жінкою, діти?
Speaker 2:Ні, в 2010-му я одружуюся, ми одружуємося в травні,
Speaker 1:а в серпні я їду в Йокей, я приїхав спший раз в Британію, яке в тебе було враження? Ти пам'ятаєш той день, коли ти з самоліту, з машини, з автобуса чи з метро виходиш? Яке в тебе враження про Британію, Лондон?
Speaker 2:Перше враження, у мене була думка, коли ж він почне їхати по правильній реально їде, так? Тобто, я думаю, коли вже він перелаштується на правильну сторону, а тоді мені ж доходить, як вони ж навпаки
Speaker 1:їдуть. І так, але. Добре, і ще що для тебе було враження в Британії?
Speaker 2:Ну, Британія доволі швидко мені дала зрозуміти, що, мабуть, Набутті не так-то швидко плани виконаються. Тобто це вже відбулося, коли ми приїхали там, де ми жили. Тобто воно не зовсім виглядало так, як собі уявлялося. Як уявлялося в Україні? В Україні це курс фунта до гривні 1 до 12. Тобто в Україні заробляє 70 гривень в день. В Британії 12 фунтів в годину, телефонний дзвінок, Василь, які у вас тут зарплати? 50 фунтів в день. 50 помножив на 12, думаєш, окей, тобто в Британії можна непогано заробити. Але коли приїжджаєш і коли розумієш, що є витрати за житло, є витрати за проїзд, тобто розумієш, що не так-то швидко, не так-то просто буде. Я б сказав, що перші періоди, ну це досить так похмуро було. По-перше, не було роботи. Ми жили в будинку, там дуже багато людей жило. Ось умови, скажімо, не зовсім придатні для життя. Ага,
Speaker 1:добре. А твій перший рік тут, ти знашов першу житло? Як ти знайшов першу роботу?
Speaker 2:Я приїжджав сюди Тут був мій одногрупник Василь Я до нього приїжджав Також тут був мій однокласник Його теж звати Василь Це дві людини, яким я безмежно вдячний Вони мені на перших порах, чим могли, допомагали. Тобто Василь мені допоміг з житлом, він мені допомагав з роботою. В той час, здається, інтернет був, але воно не було настільки розвинуте, як тепер. Тобто не було ні соціальних мер телефонів, телефонуєш до людей, домовляєшся з ними про роботу. На рахунок житла та сама історія, потрібно поїхати кудись в район, потрібно пройтися по цьому району, на стовпах побачити оголошення, зателефонувати, так знайти житло.
Speaker 1:Які складнощі, коли першу і знайшов, де жити. Які складнощі ти проходив в цій країні? Які складнощі ти побачив і як ти їх перебував? Як ти пройшов ці складності?
Speaker 2:Ну, перша складність, тобто перша робота це лейбор у бриклеєра. Мої функціональні обов'язки на той час це принести цеглу, принести блоки, принести роздвор, викупати ями для фундамента. Найважче було не так фізично це робити, як перебороти себе морально, тому що до цього ти навчався в університеті, до цього ти все ж таки працював десь там в страховій, десь там в банку працював, працював бухгалтером, і тут ти приходиш абсолютно на іншу роботу, тобто найбільш важче було психологічно себе переламати, що допомагало? Допомагало те, що я розумів, що це тимчасово. Тобто в мене конкретно було на горизонті цих 3-5 років, я собі думав, окей, нехай зараз так буде, покупаю цих 3 роки, після цього заробив, повернувся в Україну. Це перша трудність. Тобто перша трудність, це іменно тут навіть немає поняття статуса, тому що було б дуже гучно сказати, що людина в 23 роки може мати якийсь статус. Це не про статус, це конкретно в Україні вже був певний якийсь рівень життя. Тобто, все ж таки, ти працюєш бухгалтером, ти все ж таки працюєш в банку. Сюди ти приходиш на будову, на абсолютно самі нижні ряди цієї будови. Тобто, ти приходиш лейбером до бриклеєра, це помічник. Ось, відповідно, в цьому допомагало ще раз розуміння, що це тимчасово, воно ще пізно закінчиться. Ну і другий момент це мова, звісно, тобто мови абсолютно не було. Була стандартна фраза «Лондон столиця якої держави?» На цьому все. У мене ще одна була фраза, у мене ще була моя фраза «Let me introduce myself». Я от соб Тобто, ця робота, де я працюю, це англичани там працювали. Тобто, ми приходимо, бриклеєри сидять собі десь там на цеглі, у них там брек, чи щось вони там роблять. І тут я приходжу, кажу, let me introduce myself. Кого
Speaker 1:ти там інтродюсити хочеш, брий, дикопай, або неси щось сюдиило, роботу, працюєш. В тебе була ціль заробити гроші за три роки і поїхати назад. Але так
Speaker 2:в тебе не вийшло. Що в тебе в житті сталося за те, що ти залишився в цій країні? Перший період це потрібно було заробити гроші, це давало якихось сил працювати. Цього вистачило, скажімо, на три роки, можливо, максимум чотири роки. А далі просто доходить розуміння, що де людина буде жити? Людина буде жити там, де вона може заробити собі на життя. Коли на четвертому році я поїхав в Україну, я зрозумів, що в Україні я вже не зможу заробляти на життя, тому що за цих чотири роки там ніхто не чекав на мене. Мої одногрупники, дехто із них став начальником якихось фінансових відділів, дехто став якимось заступник Тобто вони цих чотири роки також там розвивалися. Відповідно, я собі уявляв таким чином, що як я залишу, так я і знайду. Але цього не відбулося. Тобто я приїхав в Україну і я зрозумів, що це абсолютно інше середовище порівняно з тим, яке я залишив. Тому розуміння того, що я буду жити там, де я можу заробити на своє життя, мені дало розуміння, що це все-таки буде UK Тому на році, напевно, четверті, я вже чітко розумів, що я однозначно лишаюся в UK.
Speaker 1:А в Британії, четвертий рік, ви працюєте ще на будові?
Speaker 2:Я на будові різні роботи. Бріклеєр це той, хто мурує. Далі я працюю пейнтером, далі я працюю карпентером. Ви міняєте
Speaker 1:роботи постійно?
Speaker 2:Я міняю роботи. Економічна міграція, тобто працюєш там, де платять більше. Лайбор брриклеєра, це, скажімо, на той час було 50-60 фунтів, Пейнтер заробляв 80, Карпентер заробляв 100-120, відповідно, от і кар'єрний ріст. А
Speaker 1:можна вас запитати, ви вчилися на фінанси в Україні, приїжджаєте сюди, розумієте, просто тут друга країна, все по-іншому, теж статуси, все-все, ви в 20 роках проживаєте. Ви приїжджаєте сюди, робите як лейбором для бриклеїн. Жінка приїжджає через рік, але все одно ви цього. Ви не хотіли навіть тоді починати робити щось на бухгалтерію і займатися фінансами?
Speaker 2:Що вас тримало назад?обто, я уже з 2012 року був якимось чином пов'язаний до бухгалтерії. Тобто, в 2012 році у мене такий цікавий випадок в житті відбувся. Мені потрібно подавати річний звіт і знаходжу в оголошенні номер телефона, приїжджаю до них додому. Це литов то картинка слідуюча це рецепшн, ми сидимо на дивані, там бігають діти, там якісь коти бігають, ще хтось там ходить, це такий офіс бухгалтерської компанії був. За, скажімо, 15-20 хвилин вона робить щось, за це я її плачу 50 фунтів, через декілька тижнів мені приходять реальні гроші з HMRC, тобто повернення податку. І я тоді собі думаю, якщо вона за 15-20 хвилин змогла це зробити, воно не може бути настільки складним, що не можна в цьому розібратися. Тому слідуючий рік я уже подаю свій звбі шукаю, тобто я повністю розбираю на частинки цей звіт, склав, відіслав свій звіт, подивився, є результат, окей, а далі зробив так само звіт своєї дружини, далі просто звернувся до своїх друзів, кажу, я мож його подаю. Ну і таким чином у мене все назбирувалося, назбирувалося, бажаючи було, щоб подати їхній звіт безкоштовно, ну і отримати реальне повернення. Таким чином я вже з
Speaker 1:2012 року завжди в тій сфері якесь відношення маю до неї. Навіть ви працюв Деколи суботу виходив на роботу?
Speaker 2:Субота завжди робоча. Субота завжди робоча, тобто в Англії це конкретне правило було, якщо ти працюєш 5 днів, ти працюєш тільки для того, щоб покрити свої витрати. Якщо ти хочеш заробити, тобі треба виходити в субих днів, це однозначно якісь овертайми, це якщо в неділю є робота, ти двома руками і ногами біжиш на цю роботу.
Speaker 1:Я кажу, Олександр, добре, ви це робите, коли ви вже вирішили рішення в себе, що ви хочете працювати вже офіційно, не робити парт-тайм, робити це офіційно для фінансу, а каунтером бути? Коли ви це вирішили, це ви хочете робити?
Speaker 2:Тут треба зрозуміти, як відбувалося, як події розгорталися. Тобто, я працюю уже столиректор подівальної компанії, ось ми вже беремо свої певні роботи, тобто на той момент в плані заробітки, заробітки бу порядок менше, ніж люди, які можуть працювати на будові. На будові можна заробити досить непогані гроші. І в плані фінансів цього абсолютно мене влаштовувало, але це було не моє. Тобто я розумів, що я займаюся не тим, чим я хочу займатися. На якомусь етапі я навіть розумів, що я своє життя витрачаю на якісь непотрібні речі. Ми працюємо на великих об'єктах, ми щось там робимо, для кого ми це робимо, незрозуміло. Ми працюємо на якусь компанію, ця компанія працює ще на якусь компанію, хто буде жити в тих квартирах, хто буде в тих будинках жити. Тобто, абсолютно ніякого не було відчуття зв'язку між тим, що ти робиш і для кого ти це робиш. Тобто, тут, напевно, зайшов той етап, коли просто грошей не вистачало, хотілося ще чогось. Тобто, воно давало заробіто дотягнулося до 2019 року. 2019 рік це конкретний момент в житті був. Тобто, я працюю на одному такому будівельному об'єкті, це осінь, це десь жовтень або листопад, падає дощ, там якийсь дах є, але він, як завжди, зроблений так, що він протікає, так. Вода лється, кругом болото, ти весь в болоті, весь одяг грязний. І на якийсь момент якось так дивишся на себе зі сторони, і так розумієш, ну, ти думаєш, ну, до чого ти себе довів, так. Тобто ти себе бачиш і наскільки тобі, ну не те, що не подобається, а те, що ти бачиш. Ну ти якось так дивишся і ця картинка на сик якась така робиться жахливою. У мене тоді вже було двоє дітей, тобто я собі думаю, ну не вже от я так буду. І відповідно оцей момент я себе довів до такого дна, що яжди любив щось малювати, розрахлювати. Я розписав собі план, розписав, що мені потрібно зробити. Перше питання, чим я можу займатися. Я вже тоді займався цими звітами. Відповідно, я подумав, окей, я можу бути бухгалтером. Що для цього потр його потрібно підивчити мову краще, що потрібно пройти певні курси. І так, крок за кроком, відповідно, і це у 2019 воно вже пішло.
Speaker 1:Я зрозумів одне нашою розмовою, що ви всіда пишете на Бомасті, що ви треба. Навіть, коли я приїхав в Британію, ви розписали, ви хочете Лондона подивитися, Лонд Таку гроші отримати, і це збулось з вас, ви це зробили. Скажіть, будь ласка, наші слухачі, гладачі, як це буде слухати, дивитися ці подкасти, як це важливо, щоб на бумасті написати, що вам треба? Це воно здійснюється, бо є люди, які кажуть, а ні, я краще з голови це зроблю.
Speaker 2:Воно реально працює чи ні, коли ти пишеш на бумасті? Воно не працює, якщо ти цього не робиш. Тобто це є теорія, це однозначно теорія, про яку говорять всі на цих мотиваційних промовах, що потрібно писати, потрібно повторювати, що ти робиш. Але багато людей, більшість людей чого це робити. І вони навіть не починають це робити. Воно працює, воно працює по дуже простому принципу. Тобто, ви сідаєте в автомобіль, вам потрібно поїхати кудись, наприклад, на море, в Брайтон. Ви вбиваєте посткод і ви їдете в Брайтон Так, можуть бути на дорозі, може бути якась пробка, вам придеться об'їхати. Можливо, дорога буде закрита, вам придеться поїхати іншою дорогою, але рано чи пізно ви будете в Брайтоні, тому що ви розумієте, що ви рухаєтеся в Брайтоні. Інша історія, ви просто сідатон Кінс, ну це не зовсім море. Розвернулися, поїхали на М25, зробили декілька кругів по М25, потім подивилися, опа, є значок на Брайтон. Звернули, поїхали в Брайтон. Тобто, якщо все ж таки десь в? Ну, ви ж не доїдете туди, тому що ви ж не розумієте, куди ви рухаєтеся. Так само і в житті відбувається. Якщо в житті не знаєш, чого ти хочеш від того життя, ну так тоді життя просто дає те, що є. Це інший приклад. От ви можете там набрати все, що вам потрібно. Добре, якщо це продуктовий магазин, його можна буде з'їсти. Але якщо ви зайдете в будівельний магазин, що ви будете з цими матеріалами робити? Так само і життя дає. Життя все, що у нього є, воно це все
Speaker 1:і видає. Але це ж вам потрібно розуміти, така порада Соні, теж на слухачі-гладачі, що треба мати цілі і написати цю ціль, не тільки в голові її отримати. Дивіться, Олександр, ти розписав, що ти будеш покращити англійську мову, зробити кваліфікації для богатирів. Як вчив
Speaker 2:мов буде моя історія, тому напевно я б не рекомендував таким же самим шляхом повторювати, тому що це буде дуже довго, і тим більше зараз, враховуючи те, що у нас є, можливості, які у нас є зараз, це можна зробити набагато швидше. Тобто у мій час це був блокнот я вчив англійські слова. Це була програма Lingualeo, називалася, де я просто вчив самостійно. Я це все вчив.
Speaker 1:А як ви себе заставляли, щоб це робити? У вас просто була ціль за те, що ви хотіли вчити мову? Як ви дисциплінували, щоб робити те,
Speaker 2:що ви. Ну, для цього і потрібна ціль. Тобто на перших порах для чого я працював на будові, тому що я розумів, це тимчасово, 3 роки, 4 роки, треба заробити грошей, заробляєш гроші. Після цього була ціль стати бухгалтером. Для того, щоб стати бухгалтером, треба вивчити англійську, треба мета, тепер дуже важливо це, що ви зауважили, її потрібно записувати, цю мету. Тому що, коли ви пишете якусь свою ціль, мету, ви завжди в той момент на такому піднесенні, от я зараз стану, не знаю, провідним юристом, я там стану й льотчиком, космонавтом, ким завгодно. Оце піднесення, життя ж різні трудності створює. І будуть такі моменти, коли вам не хочеться ні юристом, ні льотчиком стати. І відповідно у вас тоді руки опускаються. Так от для того і потрібно мати оцей папірець, на якому записано, що через 5 років ти повинен стати умовно юристом. Тоб що ти туди рухаєшся. Дові, ви вчите мову, коли ви вже почина ці всі курси. Ці всі курси я робив самостійно. Це є ААТ, це просто три англійські букви. У них можна зареєструватися на їхньому сайті, стати їхнім членом. Після цього я самостійно готував екзамени, бронював екзамени, здавав екзамени. Таким чином я пройшов ці курси.
Speaker 1:Ви бачили різницю, коли ви робили, навіть, я знаю, ви працювали на будові, ви робили партайм, бухгалтери допомагали своїм друзям,
Speaker 2:членам. Ви бачив різницю, тому що в Україні в мене настільки був довгий досвід, щоб аж вникнути в такі деталі, щоб змогти побачити різницю. Тобто те, що в Україні я трошки попрацював в бухгалтерії, я не можу сказати, що в Україні я був бухгалтером. Я в Україні щось робив, якось мав відношення, ну це однозначно не про бухгалтерську кар'єру.
Speaker 1:То ви коли здали свої екзамени, ви як пішли? Пішли кудись працювати, чи ви першу вже відкрила свою фірму?
Speaker 2:Ні, тобто після того, це все відбувалося паралельно, тобто пар що я міг працювати в бухгалтерській компанії. Далі вже у мене із цих знайомих, кому я робив безкоштовно звіти, у мене вже назбиралося стільки людей і я вже зміг навіть давати певні ціни за свої послуги. Тобто на той момент, пам'ятаю, звідку коштував 50 фунтів. Тому це мені дало змогу вже навіть якісь гроші із цього мати. Тобто спочатку я мав деяких своїх клієнтів, а далі я вже пішов працювати на бухгалтерську компанію.
Speaker 1:І що ви, коли ви пішли на бухгалтерську компанію, ви вже залишили будову?
Speaker 2:Так, коли я вже працював на бухгалтерській компанії, я залишив будову. Тобто, на той момент, там де я працював, це було в районі 9 фунтів платили за годину. Тобто, якщо взяти по заробітках, які я мавав в цій бухгалтерській компанії, я себе відкину приблизно 3-4 роки назад. Але ще раз, ціль, тобто у мене було розуміння, що я хочу стати бухгалтером, мені потрібно буде відкрити свою компанію, мені потрібно зайти в якусь компанію і побачити, як вони працюють. Тобто я заробляв там мінімальні заробітки. Жив я на півдні Лондона. Ми працювали взагалі на сході Лондона, майже біля Ромфорда. Тобто це в районі дві години кожного дня туди і назад з 10 до 6 години. Тобто абсолютно повністю весь час йшло майже половину заробітної плати. Але ще раз, була ціль, що мені цей етап потрібний для того, що він є частинкою якогось іншого більшого плану.
Speaker 1:У мене таке друге питання до вас. Бо навіть, як ви сказали, що ви більше заробляли на будові, чим ви коли тільки починали робити бухгалтера вчилися, працюєте, 9 фунтів получаєте, на будові можливо вже 3 рази більше получаєте. І що вас так змушило просто йти вивчитися, вивчитися на бухгалтера і працювати, змушило вас, бо люди теж, українці теж дивляться баланс, вони дивляться, де ти більше заробляєш, і де ти менше заробляєш, але коли ти менше заробляєш на тій професії, яку ти повинен робити або любиш робити, і ти знаєш, що через 3-4-5 років ти будеш набагато більше заробляти, чим будеш працювати на тій роботі, яку ти думаєш, що ти більше зараз заробляєш Не зразу брати те, як це буде на англійський?
Speaker 2:Спочатку потрібно побачити, куди бігти,
Speaker 1:а
Speaker 2:тоді починати бігти. Як ми робимо, це був мій досвід. Я приїхав в Англію, в Англії найбільше платять на будові англійської мови. Не знаєш кваліфікації ніякої немає, що робити, йдеш туди, де платять найбільше. У мене був такий цікавий досвід, це я з одним таксистом їхав, ми жили одного разу, не одного разу, ми жили майже рік часу в такому містечку Йовіл, це туди в сторону Сомерсет. І ми звідти їхали таксі до Лондона, тому що ми переїжджали. І він розказав цікаву історію про своїх друзів. Вони були з Ізраїлю, і він розказав, каже, дивись, яка різниця. Вони приїжджають сюди, вони беруть кредити, йдуть на навчання. Після цього вони починають працювати. Ми приїжджає Це була моя історія. Я побіг на роботу, почав заробляти, 5 років, все, я вже досягнув, ну, того, скажімо, якоїсь вершини. Тобто більше мені платити не будуть, а нічого іншого робити я не вмію. Відповідно, що я зробив? Я розвернувся назад, отрим мене були раніше, ну і після цього вони почали зростати. Тому тут висновок із цього, не потрібно спішити ловити абсолютно будь-що, яке закриває теперішні потреби. Тобто потрібно все ж таки вибрати там, де хочеться робити,
Speaker 1:ну і вибрати там, де отримуються кращі доходи. Так, тут величезний урок. Я можу сказати, що теж дуже багато людей бояться, коли ти вже працюєш, доходи якісь робиться, тобі треба знову розвертатися, йти назад, починати знову, і ти не знаєш, скільки тобі люди будуть платити. Є тут такий фіефект, Ефекти, ти не знаєш, як, що, до чого. І потім знову вертатися назад 5 років, ти вже є таке.
Speaker 2:Це зона комфорту. Це зона комфорту, тобто тут мені зручно, я йду на свою роботу, я знаю, скільки мені платять. Якщо у мене немає тут роботи, мені знайдеться робота в іншому місці тобто я залишаюся тут почати щось інше це почати займатися ну чимось чимось чимось невідомим і відповідно тут от іде оцей страх А якщо мені не вийде А якщо мені не вийде що я буду робити на що я тоді собі сказав тобто ну набудувати завжди встигнеш повернутися відповідно Давай іди пробуй
Speaker 1:так так так так, так, це правда. Дивіться, ви вже працюєте на бухгалтерську бухгалтерію, компанію. Ви працюєте. Які ваші були перші, початкові? Що ви робили спочатку?
Speaker 2:Ну, тут таке цікаве здивування. Я собі уявляв, що бухгалтерська компанія, тобто там однозначно будуть чартери та каунтенти, там буде дуже багато спеціалістів, я зможу у них багато чого навчитися. Тому що в мене не було якоїсь впевненості в собі, тобто я багато і дуже багато вчився, багато різного матеріалу освоював, але завжди чим більше розвоюєш, тим більше розумієш, що ти багато чого не розумієш. І тому в мене був якийсь такий, напевно, брак впевненості іменно в своїй експертності в тих питаннях. Але коли я зайшов на цю компанію і коли я подивився, що люди набагато нижчим рівнем знань, отримують набагато більше доходу. Тільки я собі подумав, окей, чого ж мені не починати.
Speaker 1:А що вони, так, добре, вони менше знали, але більше заробляють. Що вони мали, що в тебе не було?
Speaker 2:Вони просто це робили, вони просто це робили, а я боявся цього робити, тому що я думав, окей, я не можу працювати з компаніями, тому що в мене недостатньо досвіду, я там ще багато чого не знаю. Коли я почав з ними працювати, тобто ялять. Ага. Ви довго там працювали, на цій компанії? Там я працював починаючи з серпня 2000, це був 21, до квітня 2022.
Speaker 1:І це коли ви відкрили свою фірму?
Speaker 2:Я паралельно свою компанію відкрив, тому що у мене ж були свої приватні клієнти. Тобто я паралельно це все
Speaker 1:відбував. Паралельно, щоб я розумів. Ви відкрили компанію, але все одно працювали як бухгалтер у фірмі. Але мали свої приватні клієнти.
Speaker 2:Так, вони були приватні клієнти. Тобто як це відбувається На роботі я працюю на компанії, коли повертаюся з роботи, я з собою ще щось роблю по цих клієнтах, яких я обслуговую самостійно.
Speaker 1:Також, якщо вихідний субота, чи якщо вихідний якийсь інший день, тоді я також обслуговую цих клієнтів. Добре, дякую. У мене питання для вас друге. Чи можете ви розповісти більше про свою роль як керуючого директору в Faros Capital?
Speaker 2:Ну, Faros Capital це моя компанія, яку я заснував у 2020 році. Це невеличка компанія, у нас 4 працівника в компанії. Чим ми займаємося? Ми надаємо бухгалтерські податкові послуги для фізичних осіб-підприємців. В Англії це self-employed і для limited company.
Speaker 1:Дякую. Які основні послуги надає Faroes Capital? Це
Speaker 2:те, що я сказав. Основні наші послуги це ведення бухгалтерії компанії і подача звітів щодо self-employment.
Speaker 1:подача звітів щодо селф-емплойменту. Добре. Питання, я розумію, я побачив, що ви розписуєте, все чітко робите, мотивація, не здаєтеся. Хочу вас таке запитання.
Speaker 2:Що ви робите кожен день, які матеріали чи отбус ви читаєте або слухаєте, щоб підтримувати вашу діяльність, бути професіоналом в вашій сфері? Ну, перш за все, я проходжу навчання, тобто я зараз готуюся до певних екзаменів. Відповідно, у мене навіть в мому графіку дня є конкретна задача, тобто я годину часу займаюся підготовкою до цих екзаменів. Це кожного дня відбувається за винятком неділі, тобто це навіть в суботу я проходжу ось це навчання. Як саме це відбувається, тобто я бігаю, і відповідно я ці слухаю курси в навушниках, тобто це як авдіокурси.
Speaker 1:Вау, вау. Добре. Ви читаєте теж книжки?
Speaker 2:Так, я читаю книжки. Це
Speaker 1:реально моє хобі. Ви книжки читаєте про вашу діяльність? Є книжки, які ви на вашу діяльність? Ні, це не
Speaker 2:моя діяльність. Тобто, останні книжки, яку я прочитав, це «Тен з рля», це книжка про Черчилля. Тобто, воно абсолютно ніяк відношення до бухгалтерії не має.
Speaker 1:Добре. Навіть від тої книжки. Що ви навчалися від тої книжки? Що у вас таке цікаве було?
Speaker 2:Що мене навчило? Ну, напевно, висновок із цих книжок,
Speaker 1:якісь речі і вони їх проходять, тобто той же самий Черчилль, у нього багато було таких доволі складних моментів, коли можна було просто, дуже величезне розказання. Які, скажімо, три питання, які зараз українці мають в Британії, які до вас звертаються за допомогою, щоб вирішити їхні проблеми?
Speaker 2:no-transcript Це, мабуть, історія мого батька. У нього життя не завжди складувалося так, як від цього хотілося, але він завжди рухався, тобто він завжди проходив оці всякі перешкоди, і тому напевно, дивлячись на його досвід, ну і розуміючи, як було, тобто коли робишся вже трошечки старшим, тобто розумієш, як твої батьки жили, і це однозначно давало сил все ж таки рухатися.
Speaker 1:Дякую. Яку книжку або аудіо ви можете нам порекомендувати, щоб розвиватися?
Speaker 2:Якщо це стосується оподаткування бухгалтерії, є книжка, яка називається «Текстопія». Тобто вона абсолютно змінює розуміння про UK-податкову систему, як вона працює і чому вона працює іменно так. Це англійською мовою книжка. Напевно, вона, можливо, і українською є вже перекладена. Тобто цю книжку, якщо хтось хоче Зрозуміти, чому саме так, тобто це так стоп є.
Speaker 1:Дякую. Що ви порадили українцям, які нещодавно приїхали до Великобританії?
Speaker 2:Що порадити? Мабуть, розуміти цю ситуацію як тимчасовість. Тобто не потрібно прямо зараз мати якогось відповіді на стратегічні питання. Де я залишуся, я буду в Україні, я буду в Англії, що зі мною буде відбуватися, коли це все закінчиться, не закінчиться, тобто, не потрібно наскільки так далеко заходити, так, тобто, вважати ось цей період як щось таке тимчасове, нехай це буде 2 роки, так, тобто, 2 роки це є проект, окей, я був в Україні головним бухгалтером. Я зараз є в Англії. Що я можу зробити за цих два роки, що мені поможуть, коли я повернуся в Україні? Ну, якщо б, наприклад, я попрацював в бухгалтерській компанії, теж бухгалтером, можливо, я би побачив, як вони тут працюють, і, мож потрібно. Трошки вивчити мову. Що роблю? Вчу мову. Що ще потрібно? Потрібно отримати якусь кваліфікацію, потрібно знайти роботу в цій же бухгалтерській компанії. Тобто, не потрібно зразу собі мати відповідь на отаке питання, от як буде моє життя. От щоб вони просто так не прийшли.
Speaker 1:Які ваші сподівання на майбутніх українських громадах у Великобританії?
Speaker 2:Кількість українців суттєво зросла в UK, тому природньо, що вони будуть організовуватися, вони будуть якось систематизовуватися. Мені бачиться майбутнє української спільноти, ну щось подібне, напевно, до польського. Тобто з'являться якісь, ну вже з'явилися, вже є центри, вони просто розвинуться. Тобто буде це більше якось систематизовано, більше це буде якось організовано, а не так хаотично, як воно було раніше. Це раз, ну і плюс, так як ми вже говорили перед ефіром, в UK приїхало доволі багато людей, які мали досвід в Україні іменно організаційних таких всяких дій. Тобто вони природньо будуть застосовувати свої навики в UK.
Speaker 1:Дякую. Як ви визначаєте успіх і що він означає для вас, як українця у Великобританії?
Speaker 2:Не можу сказати, що українця у Великобританії? Не можу сказати, що українця у Великобританії. Для мене успіх це досягнення певної цілі. Тобто є певна ціль, досягнув значить успіх. Не досягнув досягнеш пізніше. Значить буде успіх трошки пізніше. Тоб зараз прозвучить як якась там теорія з мотиваційних речей, але в цьому і є суть, що якщо хтось вважає це теорією і не починає цим займатися, ну воно так і залишається для нього теорією.
Speaker 1:Де наші слухачі і гладачі можуть внизу. Ще деяку інформацію розкористовуєте, де можна знайти інформацію?
Speaker 2:Відповідь дуже коротка, Google. Тобто це стандартне питання, яке задають в основному бухгалтери або інші спеціалісти фінансової сфери, де в одному місці можна прочитати все, щоб стати тут спеціалістом. На жаль, такого одного місця не можна, ви це все прочитаєте з Google, але це піде в районі 2-3 роки.
Speaker 1:Олександр, до тебе таке питання. Які мабутні проекти чи події ви хотіли поділитися з нашою аудиторією?
Speaker 2:Ну, цей переговор буде в п'ятницю, а скільки ефір виходить в серпні. Так що щодо серпня не можу з вами нічого поділитися. Поки що так далеко не планую.
Speaker 1:Так. У мене є питання, яке я на Козак Токс завжди питаю моїх гостей. Ідея, я змінилося за це З чим ви пов'язуєте свою надію на майбутнє України?
Speaker 2:України однозначно все буде гаразд. Ось тут, коли в школі ми вивчали історію, історія це був один з моїх улюблених предметів, були такі фрази, що хто не знає своєї історії не буде матими майбутнього, не буде розуміти свого майбутнього. На той момент я не розумів, про що взагалі йде мова. Але тепер в контексті того, що відбувається, на території України завжди були різні війни. Тобто різні народи, в тому часі і росіяни, і інші народи, вони старалися приг знищити. Копнувши в історію, ми бачимо, що незалежно від того, який би тиск не чинився на українців, вони все рівно вистоюють, у них все рівно залишається ідентичність, у них все рівно залишається борщ і залишається українська мова.
Speaker 1:Тобто, нікуди українці не дінуться, так вони як були, так і будуть. Дякую. Яким посланням чи порадою ви хотіли би поділитися з слугачами, гладачами, особливо з тими, хто прягне іти подібним шляхом, як ви?
Speaker 2:Ну, тут, напевно, буде рекомендація жити в реальності, що це означає? Це, в основному, буде стосуватися людей, які нещодавно приїхали з України. Є реальність. Ви знаходитесь в UK, в Україні ви були головним бухгалтером, в UK ви приїхали, у вас мови немає, у вас досвіду немає, ви не можете знайти навіть якусь саму елементарну роботу. Це є реальність. Ви можете далі себе переконувати, що ви знаходитесь в якомусь там баблсі, думати, що ні, все окей буде, я повернуся, я буду далі головним бухгалтером, але воно не спрацює, тому чим довше знаходишся всередині цього баблса, тим більше він надувається. Чим більше він надувається, рано чи пізно цей баблс колись лопне. І чим він більший, тим більшим звуком він лопне. Тому жити в реальності. Ось ви є тут. Що я можу зробити тут,
Speaker 1:щоб цей час не прийшов Марко. Дякую. Як ви підтримуєте зв'язок з Україною і чи є якісь ініціативи або проекти, в яких ви берете участь, щоб підтримувати вашу батьківщину?
Speaker 2:Ну, немає якихось таких проєктів особливих. Ось, як і всі українці, ми, звісно, допомагаємо нашим солдатам, так? Ось, якихось окремих ініціатив немає.
Speaker 1:Дякую. Яка ваша українська ідентенчість вплинула на ваш досвід у Великобританії?
Speaker 2:Напевно, не можу відповісти на це питання, тому що не розумію,
Speaker 1:як би було по-іншому. А якби я себеби ви могли повечерити з будь-яким людьми, живими чи мертвими, хто би це були і чому?
Speaker 2:У мене немає якихось таких особистостей. Тобто на кожному етапі є хтось, якісь книжки читає, ще щось читає. Тобто, мовно, зараз прочитав книжку Черчилля, буду цікаво у нього щось запитати. Перед тим читаєш книжку про Стіва Джобса, було б у нього цікаво. Але от якихось таких людей, на кого я зорієнтований, таких людей немає.
Speaker 1:Дякую.
Speaker 2:no-transcript
Speaker 1:Слідуючи, в мене питання. Як наші слухачі і гладачі можуть зв'язатися з вами або дізнатися більше про вашу роботу? Це можуть бути соціьогодні, щоб підтримати українську громаду?
Speaker 2:Абсолютно будь-що, що вони можуть зробити. Тобто тут пораза буде, якщо щось можете зробити, зробіть. Не можете зробити, ну, не заважоналів, успішних
Speaker 1:українців і людей, які робаєте цілі, ви знаєте, що вам треба. Як ви на будові працювали дуже-дуже довгий час, навіть вивчилися набагато в Україні, приїхали сюди, поставили собі ціль, зробили ці кваліфікації,унтів на будову вище виходили. Ви починали з нуля знову. А зараз ви не тільки стали бухгалтером, який домагається дуже багато українців, у вас дуже багато різних людей, які звертаються до цього. Теж компанію собі відкрила робити. Я хочу подякувати вам, по-перше, за успіх, що ви не здавалися, що ви українець, який не забуваєте, що ви українець, який живе на території Великобританії, бо ми, як тут всі, можна сказати, чужі люди, але ми щось робимо не тільки для британців, ми робимо це теж для українців. вашою історією, вашою мотивацією, вашою інспирацією. Надихайте других українців, які будуть це слухати і дивитися на вас, що ви зробили. Дуже дякую вам. Я хочу просто величезне дякую від мене сказати, що ви прийшли. І це все. Це завершує наш подкаст 54 з Олександром. Олександр, хочу сказати, у вас є якісь останні слова, які ви хотіли сказати нашим слухачам і гладачам?
Speaker 2:Ну, однозначно, так, багато чого із цього, що ми сьогодні говорили, воно не є нове, так, ви це уже однозначно чули, ви це десь читали, хтось інший говорив, це теорія. Вона не буде практикою, допоки ви не почнете це застосовувати. Зараз ще одна буде теоретична фраза. Життя занадто коротке, щоб просто жити в теоріях. Тобто почніть щось робити. Однозначно можна щось змінити. Тому немає сенсу чекати якогось ідеального моменту, коли все складеться, і тоді я почну щось змінювати. Поставте собі ціль і почніть конкретно щось робити, щось змінювати.
Speaker 1:Олександр, дякую тобі. Шановні українці, що сьогодні навчалися, маєте ціль, це дуже важливо. Другий момент це рухатися вперед вашої цілі. Третє не здавайтеся. І четверте вам сказати, вам треба бухгалтерську, вам треба вирішити ваші бухгалтерські проблеми, бо ласка, звертайтеся до Оксана і його компанії Faros Capital, які допоможуть
