Kozak Talks Podcast
Ми знайомимо вас з українцями, які побудували тут неймовірне життя - підприємцями, професіоналами, громадськими лідерами та відомими українцями.
Їхні подорожі та інсайдерські поради покажуть вам, як боротися з викликами, відкривати можливості та реалізовувати свій потенціал - і все це з повагою до свого українського коріння.
Kozak Talks Podcast
Ремонтувати машини, рятувати життя у Англії: Андрій Вельгош
Андрій Вельгош, директор автосервісу "Фенікс", про свій дивовижний шлях від фермерської роботи до ремонту автомобілів. Почуйте про його різноманітний досвід у будівництві, шоу-бізнесі та нерухомості. Дізнайтеся, як Андрій подолав такі виклики, як адаптація до британської культури, вплив COVID-19 та війни в Україні. Крім того, отримайте цінні поради щодо страхування та ремонту автомобілів спеціально для українців у Великій Британії. Надихаюча історія про стійкість та підтримку громади!
Свяжитесь с Андреем Вельгошем
Facebook
Phoenix body shop
Веб-сайт
Facebook
Instagram
ХОЗАТОПС.
Speaker 2:Хто приїхав там в дім до будівельників, той став будівельником. Хто приїхав до автомийників, той став автомийником. Хто приїхав до офіціантів, той став офіціантом. Ми організовували концерти в Лондоні. Ми робили концерт по тапі Насті Каменських, тоді, що ми так називалися. А для мене тоді, що таке барабани, ну, бубен і бубен. Я думав боже, для чого мені це все? І пам'ятаю батьки, особливо дідусь там. Передайте йому лиш би, не лише в університет. Я думав боже, візніть йому, що це вжечився. Якщо маєте дружину, маму, яка має водійське посвідчення, вписуєте її другим водієм. Страховка як правило зменшується в ціні. Тобто це такі легальні варіанти, що можна зробити Без мови в цій країні. Ви ніхто, раз І друге не це пробувати. Один мій клієнт мені сказав завжди, от буквально завжди, дожимай до кінця.
Speaker 1:Так, welcome to Козацтокс. Подкаст, епізод 55. Я ваш ведучий, Саша Козак, І сьогодні у нас у ось цях, справді надихаючий гість, Андрей Валош Валош Вель років. Він є засновником і директором компанії Phoenix Body Shop Limited. Андрій перевігнув до себе увагу про їхавши на велосипеді з України до Лондона щоб знали про величезну територію України на велосипед, про протести проти того, що робиться зараз війна з України. Це він зробив два роки тому. Я з тобою познакомився в Супу Україна, коли робили протести центру Лондона у есмініста. Андрій Согній Мен в нас на гостях сьогодні щоб розказати його історію Маленька частина з України в Британії, потім така велика в нього частина в Британії що він займається, яка в нього перша була робота, як проживають тут в Британії І також поради які він може вам дати, щоб ви теж не тільки жили в ційають в Великобританії, а ті українці які вже щось добилися в цій країні, Професії, інтерпенори і також громадські діячі. У мене перше таке питання до тебе. Я хочу тебе запитати такі «icebreaker questions» У Найдовижніше відізналися про британську культуру після переїзду?
Speaker 2:Мене здивувала, як правильно сказати мінімалізм, простота. Тобто здавалося що розвинутіша країна має бути все якось так помпезніше, масовіше, більше всього. А насправді розумієш що якраз розвиток в мінімалізмі. Тому, починаючи з британської кухні, яка досить всім з першого поля здається примітивною, тобто після наших застіль українських британський стіл виглядає таким бідним. Але потім, коли поживеш тут, ти розумієш може в тому є і плюс, що є важливіші справи ніж просто їсти. Стосунки між людьми, тобто більш такі, я б сказав, формалізовані, дистанційовані, і підношення до якихось там фінансових питань. Тобто якщо там українець, українцю знаю, позичив гроші, потім не знаю як спитати щоб йому віддали, то британці, це дуже все просто там разом повечері, але в кінці відкрили, рахунок, порахували, поділилися, ніхто нікого неився. Тобто всі розуміють, що ти своє отримав, ти за то заплатив І якось то все така більш, якась більш, що думають, про то говорять в тому плані, ніж в нас якось більше є. а що про менером, коли тут здається все воно якось так? Дякую, простіше і очевидніше, дякую. І друге, в мене три питання.
Speaker 2:Зачим ви найбільше сумуєте в Україні, чого не можете знайти тут. Ой, це буде банально. Чисто як батько скажу Батько двох дітей медицина, тобто, чого тут не вистачає От і то, що є в Україні медицина і такої навіть приватної медицини як в Україні, тобто доступності її. Все ж таки, тут цей процес отримання медичних послуг, стоматології, це велика і довга проблема, але в Україні це все вирішується дуже швидко і за помірні гроші.
Speaker 3:Вітаю громаду. Сьогодні розповім про нашу компанію «Стерлінг Лоу», яка спеціалізується на імміграційному та корпоративному праві у Великій Британії. В сфері імміграційного права «Стерлінг Лоу», ми допомагаємо кліє отриманням різних типів віз, включаючи робочі, студентські, сімейні та бізнес-фізик. Компанія також консультує щодо отримання постійного місця проживання та громадянства Великої Британії. Ми можемо пишатися своїми численними перемогами та визнанням у галузі, так як ми входимо до провідних юридич Legal 500, де нас визначають за високу якість обслуговування та професіоналізм. Якщо вам потрібна професійна юридична допомога, звертайтеся до нас, адже ми прагнемо досягти найкращих результатів для своїх клієнтів.
Speaker 2:Розкажіть про себе чуть-чуть. Вчився в коледжі, поступив університет, на третьому курсі університету колись була можливість поїхати в Британію по програмі типу Work and Travel. Провіряли на ферми пільськогосподарські роботи, але воно було більш ну, тобто хто в принципі хотів, то і працював, а хто хотів, проводив весело час. Тобто мала можливість і заробити і побачити країну, і ми попадали в середовище коли приїжджали студенти На нашій фермі. були студенти з цілого світу, і з Канади, були і зі всього світу. Це після третього курсу, і я приїхав. Це були ті часи, це далекий 2001 рік, аж страшно згадати. Тоді різниця між країнами була шалена. Тобто я виїжджав з України. Тоді ще інтернет в Україні подавали через телефонну лінію, дозвонювався той модем і тоді виключався телефон, і той телефон, інтернет був такий повільний. В Україні тільки з'являлися гуртовні і ти приходиш на ту гуртовню в шкіряній куртці, за тобою ходив в охорону, нічого не вкрадеш, а приїжджаєш сюди і тут ніби інша планета. То я забув, що почав. Ага, от це коротка історія моя до того як я приїхав в Британію.
Speaker 1:Коли приїхав той день. Ти пам'ятаєш, коли ти той день приїхав в Британію, Яке в тебе було враження Дуже добре пам'ятаю.
Speaker 2:Ми виїхали після святкування мого дня народження. В ті часи ще їздили автобуси Ми цілу ніч святкували Медінарожні 21. Тобто це було дуже таке велике свято. Зранку не зранку, а після обіду на другий день мене послали на автобус І ми їхали. В нас було четверо хлопців, ми ще продовжували цілу дорогу святкувати Медінарожні, з нами святкували пів автобуса, і ми так через цілу Європу їхали. І ми приїхали на Вікторія Стейшн і чекали цілий день автобус в Шотландію. Ми їхали на ферму в Шотландію І я у той день дуже даром м'ятаю я зараз живу недалеко від тої станції і я, коли йду, я завжди йду спеціально через ту зупинку автобусну і згад Так, ну, так як вчора все було.
Speaker 1:Добре, ви приїжджаєте в Британію. Як ви знаходите першу вашу роботу і жало тут.
Speaker 2:Якщо може, відійдемо від ферми. тобто ми приїхали з ферми в Лондон, бо коли ви приїхали з ферми, вам дали все Так датьох українців тих часів от до кого ти приїхав, тим ти в плані професії стаєш. От хто приїхав там в гату, в дім, до будівельників, той став будівельником. Хто приїхав до автомийників, той став автомийником. Хто приїхав до будівельників, став будівельником. Спочатку я помагав, потім я маляром став, потім став столяром. Так що дуже коротко.
Speaker 1:То ви працювали на будові, в цій всій різній професії, до якого моменту дойшло те, що ви зараз робите.
Speaker 2:Це тобто я дуже хотів стати столяром, там більше платили, і всі мої друзі були столярами Столяр, І я дуже хотів ним стати, і я став, і потім в тій ієрархії столярів також є різні рівні.
Speaker 2:І напевно один з найвищих. Це є shopfitting, тобто люди, які ремонтують супермаркети і які ремонтують їх внічну зміну. Чому технічну зміну? Тобто супермаркет працює в день на ніч закривається там, звільняється певний кут, його треба зробити кучу стану робіт і так щоб він на другий день в магазині працював знову. Це найбільш оплачувана ніша в т, того добитися. Я того добився. Відпрацював приблизно два роки в нічну зміну, дуже короткими там перервами на відпочинок, і так допрацювався, що вже, як то кажуть, проїлося мені то, що я вже відчував, що я вже більше не можу там бути я вже не можуізних країн.
Speaker 1:Ви хотіли тут в цій країні бути, чи ви теж мали таку ідею заробити гроші і поїхати на нову країну.
Speaker 2:Тод, в ті часи в нас були товариші яким було 35 років. Вони зважалися старшими людьми, тобто серед нас, тобто всі були молоді. Тоді можна було приїхати по стенській візі Або по цій візі на ферму І от, так, от, якщо ти десь в Українську вони правило всі були якби 20 плюс і старше 30 уже. Така була старша-старша діаспора. Тоді, якщо ми говоримо про масу діаспор, про ту принаймні про ті кола в яких я обертався І ми тоді ніхто не уявляв, що ми тут залишимося. Тобто так, я був переконаний, що це декому в Україну купували якесь там житло, якусь там нерухомість, землю, хто там цей під забудову?
Speaker 1:Тобто так, тоді всі Скільки років ти прожив тут, аж поки ти поїхав в Україну. Вісім, вісім років. Коли переїхав в Україну, для тебе багато що змі, що ти побачив в Україні. Я знаю, що ти вже живеш тут 20 років. Ти повернувся назад, що ти в Україні побачив, те що можливо. Ти побачив, що твої друзі вже далі пішли. Життя подовжилося.
Speaker 2:Що тебе зробило що ти сказав що хочеш повернутися назад в Англію і зараз вже строїти свою кар'єру, аі коли я вже знав що я буду жити в Англії. Тобто мій такий переломний період був 2006-2008 рік.
Speaker 1:Переломний. Коли ти кажеш переломний, що означає У нас літова?
Speaker 2:криза, всі ці мої інвестиції в Україні. Вони благополучно знецінилися, і якось я вже тоді мав сім'ю і я тоді вже розумів, що я вже таки буду тут, і я вже в Україну їхав в гості.
Speaker 1:Тобто ти, коли перший раз приїхав, ти сам приїхав Без жінки. Так Ти вже жінку взяв, коли ти почав жити в Лондоні, так так звичайно Ага розумію, і я вже їхав в Україну.
Speaker 2:То було буквально як в тих фільмах індіанець в Парижі. Тобто я приїхав, я поміняв гривні яких я не бачив, тобто я поїхав, що були одні гривні. Я приї, питаю що купити і вибираю ті гроші. На мене продавець дивиться, ніби говорить українською мовою, але не розуміє, не може ті гроші порахувати. Я до сих пам'ятаю то і я дійсно вибирав, а отако І звичайно той прогрої України в плані таких модерних розвитків приїхав вже, коли сучасні супермаркети, сервіси і так далі, І я був дуже приємно вражений. Звичайно то вже було зовсім інше І такий великий розрив.
Speaker 2:Щоб ви розуміли в ті часи і зв'язок був набагато, як сказати, менший. Якщо зараз ми маємо всі ті соцмережі, маємо всі вайбери, ватсапи і ти з рідними, з близькими говориш з камеру, якщо не кожен день, то через день, ти то все бачиш в соцмережах. Я ще, коли приїхії, я ще писав, я дзвонив по такій картошці. треба було стерти, там був код, треба було додзвонюватися. з годину додзвонюєшся, і мене кожен раз батько заставляв, щоб напиши листа, і я писав на папері листа, відсилав, і він пам'ятаю зар. Тобто тоді не було такого контакту і тих вісім років я не бачив Україну. Тобто тоді був скайп, але скайп був знову ж таки в хаті камера і ти бачиш задню стіну. Зараз ніхто тоді в телефон, ніхто не ходив побудить, так, так, так.
Speaker 1:І зараз тобі важко дуже з в Україну, тобі бачить, як Україна просто виросла, зробила батю, ти не хотів там залишатися, чи ти хотів зразу, бо тебе вже починалося своє життя вже в Британії, чи діти, жінка вже на роботі, діти в школі, що ти тоді ще дітей не було, але ну якісь.
Speaker 2:Не скажу не можу зараз згадати, але такого щоб прям бажання воно прийшло. З часом зберігалося бажання переїхати, але з віком переходить. Але тоді навпаки я відчував, відчув смак того, що я маю можливість наконецто приїжджати.
Speaker 2:Тоді насправді вістина вжеітак прямо із Лондона в Львів. І коли вже то сталося, ну то вже взагалі було тих півтори години, годину сорок перельоту. це от я почував задоволення від того, що я можу бути і тут і там. І коли вже мене питали, в мене були такі моменти, на літо ми їхали в Україну на два місяці. поєм приїжджали, бо було тут декілька тижнів шкільні канікули. ми знову їхали в Україну, і теж так було деколи, що ти себе ловив на думці, а де ми насправді живемо, і отали до баби, діді села, так приїжджали діти там йшли в спортивні секції в садок.
Speaker 2:І воно все так ніби ну, це й адаптація тиждень-два і потім таке більше, що ти вже там живеш, І якось так.
Speaker 1:Добре, ти все одно ще працюєш на будові, коли в тебе були моменти, що ти змінив з будові ти пішов на другу професію.
Speaker 2:І чому на другу професію ти перейшов? Це якраз була криза в 2006-2008 рік зараз точно не пам'ятаю десь в тому періоді, і ну якось так, що я тоді вже не зовс, сам працював, вже так була невелика команда, і якось воно так та криза прийшла, принаймні для мене, дуже несподівано. Воно так гоп все і обрубалося, і якось тоді воно, хоч не хочеш, почав задуматися, що треба щось терміново міняти.
Speaker 1:І плюс.
Speaker 2:Я вже говорив я сильно перегорів, тобто мене вже та вся, ну все що пов'язано з будовою, якось на той момент Хоча забігаючи вперед я часто про то шкодую. Тобто мені здається що все ж таки якби.
Speaker 1:Добре, і ви змінили На що ви змінили, що ви робили.
Speaker 2:Після того всі сміються, бо займався будовою. Після того зайнявся шоу-бізнесом. Шоу-бізнесом, Так Ми організовувалиалися в Лондоні. Це було типу ноль експірієнса, ноль бізнес-бекграунда. Просто були такі Вирішили, що це напевно буде круто. Ви казали це, хто Команда Збивалися, купував грошей по тих часах, і по теперішніх то багато грошей. Ми зняли оту арену невелику, ту, а там є такий індіго зал, і перейшли через ті. Тобто це було таким дуже мінімальним, як би допомогою з якоюсь там. Хто там підказати? То не було ще. То в ті часи. Ми взяли концерт, купили білет, і приходить емейл якщо ви не зробите іншуранс на якийсь там цей, то ваш концерт відміняється, зал відміняється, і ти розумієш який іншуранс, а де його знайти? І тобі то тих… Піснічний момент розкажу Вони їхали тоді, потап їхав з гуртом, їхав в оркестр, і вони їхали без своїх інструментів. Тобто ми повинні були зняти в оренду І один товар У мене професійні барабани. Якщо брати загальний бюджет, то ті барабани так будуть за три копійки, але є А для мене тоді що таке барабани, бубен і бубен. Я приїжджаю в день, коли вони зранку роблять розігрів і вечором концерт. Я приїжджаю до такої легкової своєї машини і я дивлюся, а то так півхати ті всі барабани в тих таких тубусах здоровених. Я розумію що такий той один з найменших, який мені влазить в машину. І добре що в того чоловіка, який давав нього ті барабани, і я їду, думаю боже, який ж я дурний, стільки всього, стільки тих нервів. І я зараз там, з того, щоб те з чимось інше займатися, я везу ті барабани. І я зрозумів що коли їде артист на гастролі, то якісь такі дурачки його запрошують, кладають кошти, і комусь повезе, комусь ні.
Speaker 2:І тоді це був такий досвід підприємницький гіркий, але в чомусь, що треба мені займатися нерухомістю. Тобто я все ж таки, я якось з тою думкою я напевно, так з пригаду напевно, і їхав в Британію, ще тоді на самих початках, і почав я займатися орендою, ірендує нерухомості, і я вирішив що напевно мені треба стати великим професіоналом І я поступив університет. Я поступив університет на професію building surveying, це оцінка нерухомості, на перший курс. Тобто я здав всі екзамени. Мою першу освіту, яку я отримав у Львові, мені зарахували як повну середню освіту. Все що мені треба було здати англійську мову. Я поступив, і після того я три роки вчився, і в процесі навчання це було дуже важко вчитися.
Speaker 2:Я як завжди не дослідив про що це все навчання. Я зараз згадую ті довгі ночі, коли креслив якісь малюнки, план будівлі, розраховував якісь матеріали, і я думав боже, для чого мені це все? І пам'ятаю батьки особливо дідусь, передайте йому лиш би не лише в університет. Я думав, боже мій, і поясніть йому що це вже другого світа і мені вже 35 років, і то нічого не змінить.
Speaker 1:Але тільки передайте що він доучився, і я додомучив, і я десь в пір не розумію, чи мені це треба було З точки зору якогось такого життєвого експерію.
Speaker 2:це напевно треба було, але з точки зору професії я не користуюсь Той диплом. Так Воно приходиться. Я думаю, що ті хто приходять до мене ворожі не вірять, що це мій диплом. Вони допускають думки що він може мати вищу освіту.
Speaker 3:Він просто там висить На показах.
Speaker 2:Так Я в тебе був в офісі, я навіть не замітив, що там диплом.
Speaker 1:Будь ласка от і наші. Але все одно, ти вчився, ти все одно десь працював ні.
Speaker 2:Ти вчився, ти все одно десь працював не.
Speaker 2:Так я в той момент ну я Добре, я не хотів про того говорити, але вже розкажу. Я в процесі навчання, де був буквально курс перший, до мене одні з тих клієнтів яких я посиляв, тобто яким я знімав, шукав квартиру. вони до мене звернулися з проханням чи можуть допомогти їхній дочці поступити в школу чи в коледж. та ні, не м'ятає. І я як завжди сказав звичайно можу, бо що тут такого? І я допоміг, розібрався і я побачив ух, тут є ніша. Я знав про те, щося тим. Тобто я вже дивився на свою освіту, на своє навчання, на набуття досвіду в тій галузі, і я зайнявся тим, що я допомагав дітям поступати в британські школи, пенсіони, коледжі, університету. але так це було моє.
Speaker 1:І для тебе це працювало. Ні, Працювало так, звичайно. Тобто, ти закінчив університет, працював на цій роботі. Що було далі? Як ти прийшов на те, що ти зараз займаєшся, Чи це ще довгий час до того?
Speaker 2:Ну, перед тим як я закінчив, мені Лінк-1 поздоровив 10-ю річницю моєї компанії. Тобто я як мінімум 10 років тим займався. І ну, першим було таким сильним ударом в тому плані, по тому бізнесу, це ковід, це, коли в один ранок просто всі школи закрилися, кордонниці закрилися, школа тобі написала що вибачте, ми вам не виплатимо, наші комісійні, які вам заплатити, бо діти вже не вчаться. І це був такий перший удар. Потім, якось після того ковіду, я ще вірив, що то все ще якось реанімується. Коли почалася війна не буду приховувати, значна частина моїх клієнтів були з того боку, і коли почалася війна у мене не виникло жодних сумнівів що це кінець. Тобто я просто це обрубав. І я в інстаграмі своєму, який там вів про освіту, виставив український прапор, написав що все буде Україна. І я пам'ятаю зараз коменти тою мовою що ми раніше не знали хто ти такий.
Speaker 1:І це для мене було вже кінцевий крок в тому бізнесі І просто закінчився Після того, куди ви прийшли.
Speaker 2:Я волонтерів, тобто я повністю. Це знову ж таки в тому був плюс, був мінус звичайно в фінансовому плані, але в плані зайнятості я повністю, на 100% себе посвятив, тобто що я тут а не там, і тобто я був 24 на 7 волонтером. І коли ставалися якісь такі, тобто ми об'їздили цілу країну, ми збирали кошти на швидкі, відправляли тобто першими моїми до кого я звернувся за допомогою, як це правильно називається, типу як зустріч школи з агентами, тобто як виставка. Вона проходила онлайн, я в ній прийняв участь, але я зразу, коли включався, я кажу якщо вони проти, в мене висіли спинний прапор, я вам розкажу про свою проблему. І я весь той івент від розказував що ми говоримо, що ми робимо, просто так, дайте гроші. Не працювало.
Speaker 2:І ми тоді придумали, я придумав не знаю історію, тобто ми продавали школі Історію. Школи пропагують благодійність. Майже кожна приватна школа є частиною благодійного фонду або сама є благодійним фондом. Діти регулярно приймають у всяких івентах. І я їм пропонував дивіться, давайте ми покажемо вашим дітям Charity in Action, тобто благодійність в дії. Тобто ви збираєте кошти, ми купуємо швидку, ми її привозимо до вас до школи, збираєте дітей, батьків, хто збирав на нені кошти їдуть що маєте бажання, можете ту швидку заповнити якимись речами. Ми ту швидку відганяємо в Україну, ми вам показуємо фотографію як вона приїхала, і по можливості слідкуємо за нею, за її роботою, і вїні їх возили, і то було нон-стоп. Це було дійсно 24 на 7. І такі ті рідкісні дні випадали, коли не було що в тому плані робити. То я відчував що я щось не цей. Тобто це було таким моїм стало фулл-тайм-зайнятістю.
Speaker 1:Добре, а як це зараз The Phoenix Body Shop?
Speaker 2:Як Настав момент, одні добрі люди запропонували мені успішний бізнес. Тобто я якраз був, тобто тоді якось ну якось момент з волонтеркою призупинився. Ну було казати як є, ну так як у всіх. Тобто той такий рух зупинився і в той момент я в мене нема роботи, в мене нема бізнесу. Тобто я активно був в пошуку і одні добрі люди мені запропонували от є гараж, чому б тобі його не викупити? Знайшли мені кредитора який позичив мені гроші. Я його взяв.
Speaker 2:Звичайно Тобто для мене це ну в той момент я би будь-чим зайнявся в плані бізнесу, І мені здавалося, що, а це ще бізнес. Так по іронії долі я в такому гаражі можна сказати, що виріс Мій дідусь колись. Багато років тому, як я ще був зовсім-зовсім малий, він займався тим, ремонтував автомобілі. І для мене от той запах тих фар, І коли місцевий, я думав, чому ні? звичайно, Коли я в то занурився, зрозумів, що це набагато складніше і глибше, ніж воно здається зовні, але якось там, одним словом, справився.
Speaker 1:Може, андрій, ти щодо нам розказати де Фінікс Бодішоп, чим ви тут займаєтесь, що ви робите?
Speaker 2:Це є кузовний ремонт автомобілів, фарбування, рихтування, все що пов'язано з кузовом, малярка, рихтовка, як то кажуть. І так, я з дитинства маю дві ліві руки. сам робити нічого не вмію, на жаль. зато маю супер хлопців з золотими руками, які вміють робити все. Моя роль, це організувати ту роботу, знайти роботу і прослідкувати, щоб вона була зроблена належним чином. часно.
Speaker 1:Йдемо до страхування та ремонту автомобілів. Це дуже важливий об'єкт. Я знаю, що ви хотіли таку тему підняти для українців. Багато українців в Великобританії мають такі питання з страхування автомобілів. Що б ви порадили тим, хто хоче застрахувати свій автомобіль у Великобританії дешевше?
Speaker 2:У мене така смішна відповідь Перед тим як купити автомобіль, перевіртеся, який буде коштувати його страховка.
Speaker 2:Це нормальна практика в Британції. Це була абсолютно нормальна практика в мене, колись. Тобто перед тим як купити автомобіль я спочатку знаю де продаються автомобілі, знаходив номерний знак такого автомобіля, такої марки, моделі, року, об'єму двигуна і так далі, забивав його на сайті де шукають страховки, забивав свій адрес, вік, і мені видавало скільки закажує тебе страховка, і я розумів, що я готовий, такі гроші платити чи ні. І тоді ти приймаєш рішення ти можеш собі дозволити і ти хочеш, або ти вибираєш якийсь простіший автомобіль. Бо якщо тобі 25 років і ти хочеш купити там трохлітрове BMW, і потім ти дивишся, бо в українців немає цього його інстинкту, спочатку перевірити Тобто, бо так в Україні не так працює І багато хто спочатку купує, а потім думається ого, а чого так дорого? Тому молоді британці їздять на маленьких автомобілях, дешевих, не можуть собі дозволити або не хочуть, а тому, що їм страховка дорога І тому треба все-таки подивитися, яке буде коштувати. Впливають які фактори Сам автомобіль, впливає район, де ти проживаєш, твій вік, і тому ти вибираєш. Тобто вік ти не можеш змінити, ти можеш знайти автомобоживає. То можливо є зміст розглянути інші варіанти. Та дійсно працює У мене, колись, коли я ще був набагато молодший, я хотів крутий автомобіль. Я купив ну крутий BMW, було з трошки більшим двигуном, і я переї, платив, пам'ятаю зараз щось під дві тисячі в рік. І я переїхав. Я будинок бачив, я дзвоню в другу компанію, кажуть міг 4200. По тих часах, що було дуже 15 років тому, то зараз напевно 8 тисяч.
Speaker 2:Я не переїжджаю І типую будь-який ексидент, і це не обов'язково ваш автомобіль постраждає, ви не дай Бог заїдете в щось дороге. Я зараз не говорю про ніякі там шкоду життю, здоров'ю В щось дороге заїжджає, будете мати кримінальну відповідальність. Тобто, перевірте, чи вам підходить автомобіль по ціні, після того купуйте, якщо готові, маєте кошти купуйте З точки зору які є моменти.
Speaker 2:Це є якщо маєте дружину, маму, яка має водійське посвідчення, вписуєте її другим водієм страх другим водієм, страховка як правило зменшується в ціні. Тобто це такі легальні варіанти, що можна зробити. І ще раз вас дуже прошу, не, не думайте перехитрити. Це не Україна.
Speaker 1:Всі думаю, що можна перехитрити, а я сам і це я знайду вихід положення не дай Бог щось станеться буде дуже сильно протяжоліти ще які ви можете порадити нам сказ, нам слухачам і гладачам, для страховки для машини, на тій професії, що ви зараз маєте, що ви зараз бачите у вас бізнес теж, багато українців користуються вашим сервісом, що ви бачите які поради ви можете дати їм, щоб не те робити змінювати. Що ви можете порадити.
Speaker 2:Ну, в плані страховки я вже сказав. Тобто є легальні шляхи, вони абсолютно логічні. Ремонти як це Ремонт якщо так сталося що ви впали в аварію, тобто Які кейси ви зараз бачите.
Speaker 2:Ну, кейс, мені здавалося що найсмішніший Це.
Speaker 2:Біля Хітроу на посадку йшов великий літак Тут дуже смішно звучить але від тої вібрації впала стіна і впала на автомобіль максимально швидко. Тобто їй з хитрою вона подала скаргу, їй там прийшов лист, оцінили там будь-які гроші, лише б на тому все закінчилось Зробили Міто і мене здалося що найсмішніший кейс але другий був ще смішніший Прийшов, приїхав до насеркало і зеркало якось так обламалося, якось так вниз і двері пошкодило, і якось так кидаю на ті двері і я не розумію. А як то так? Він каже він працює охоронцем на стадіонах і це був футбольний матч і м'яч перетів через паркан і й по зеркалу і зеркало пошкоджено двері. Тобто кейси абсолютно різні, і попасти можна в будь-якій ситуації. І до речі, от в той момент у вас може бути машина записана десь на кейс Бірмінгем і страхова компанія відкриє, дослідить і скаже вибачте ремонт. І так до слова, щоб ще раз наголосити ту проблему Чого я вів Страхова компанія, правила дозволяють вам вибрати гараж де ви хочете ремонтувати свій автомобіль. Тобто як працює стандартна процедура, тобто попав в аварію, чи твоя вина чи не твоя вина, no-transcript, і тоді добитися із страхової компанії того перегляду і так далі. Це буває дуже тяжко, важко і довго. І у нас були кейси коли приїжджали клієнти і кажуть ми, Ти не маєш жодного впливу на то, у тебе булить голова від постійних переговорів з страховою компанією. Дозвонитися в страхову компанію. Це ще той експірієнс. Тобто можна там на телефоні сидіти годинами. Ви вибираєте гараж, вибираєте нас і ми робимо все решта. Тобто все, що ви в страховій компанії просто підумляєте От я попав в аварію, от мій гараж, от їхні деталі, все Все що треба. Вони пишуть нам емейл і ми вже тим займаємося. Ми вже робимо оцінку, тобто я сам роблю оцінку, ми вже там цю всю переписку, переговори організовуємо, ремонтуємо. З таких бонусів для клієнта звичайно буду приховувати страхова компанія платить більше. І за те, що клієнт приходить до нас ми завжди стараємося зробити якийсь додатковий бонус. Тобто, якщо там в машині ще якісь є пошкодження які не пов'язані з тим страховим випадком, ми залюбки те зробимо. Не те, що ми такі дуже добрі люди хоча ми добрі люди а тому Тому, що якщо ти робиш щось одне, зробити з боку щось менше, воно як правило тобі майже нічого не вартує, а людині приємно. Тобто ми додатково крім основного ремонту зробили ще щось. Якщо машина не пошкоджена, ми вам зробимо якийсь там серії більше ніж ми заробили би на приватній роботі. Плюс вам спокій в голові, плюс ви завжди можете прийти переконатися як воно робиться.
Speaker 2:Якщо вам щось не подобається, ви приймаєте роботу в нас, а не по телефону страхової компанії, і завжди можете повернутися назад І якщо вам щось там десь вигоріло, відлущилось. Таке буває. Це така професія, така робота, тобто одні плюси. Дякую, андрій. Багато для кого той день, коли б упав аварію як би то не звучало не такий вже й поганий день. Тобто буває так, що хтосься до правильних людей.
Speaker 1:Дякую, Я побачу, що ти не тільки знаєш від експеренс гараж робиш. Я хочу таке масивче до тебе питання запитати Які книги або аудиозаписи ви читаєте або слухаєте у вашій сфері або для вашого розвитку.
Speaker 2:Ой, ну, в своїй сфері. Ну, я напевно. Моя перша освіта, ти мене не питав, моя перша освіта фінанси. Тобто я у Львові, у Львівській політехніці, вчився на фінанси, і так склалося. Це ще одна така іронія Фінанси це який ф диплом і магістратуру захищав по автомобільному страхуванню. Тобто все в житті не випадково. І в мене є освіта гуманітарна, плюс є досвід. Я прожив в цій країні багато разів і не раз був в страхових випадках сам і допомагав іншим. Буто 20 років, я завжди мав автомобілі і все яке бувало. Ну, і тепер вже маю той практичний досвід.
Speaker 1:Севери, не забудьте сервея, Сурвеєр, так Та звичайно.
Speaker 2:Я про те не подумав. Диплом, диплом, так. Але в чому, як би в жарті, є доля правди? що процес сервеїнгу, оцінка нерухомості, оцінка пошкодження автомобіля дуже схожий. Тобто принцип той софт дуже схожий, тобто так само робиш ту оцінку, підбиваєш, це все Принцип схожий що там сервеєр, що там сервеєр І там інженер, там білдінг, але так так навички є І плюс диплом Добре. Що би порадили українцям, які нещодавно приїхали до Великобританії і прагнуть побудувати тут своє життя? Мова, ще раз мова Зараз, то дуже просто.
Speaker 1:Ну не то що просто більш віддоступніше.
Speaker 2:Тобто є всякі онлайн курси, треба тільки захотіти. Без мови в цій країні ви ніхто Раз і друге.
Speaker 2:Не бійться пробувати. Якщо особливо ви Молода або скажімо так, всі молоді В Англії, всі набагато молодші. В Англії відношення до віку набагато таке простіше. Тобто в Англії 45 це ще молодий І ще життя попереду. І якщо вам дозволяє час і дозволяють фінанси, пробуйте себе в різних сферах. І пробуйте себе зразу в сферах якихось таких публічних, людських, тобто не знаю там, якщо не маєте освіти, офіціантом в якійсь агентстві, де є спілкування з різного роду людьми, де є спілкування з британцями, особливо Тобто коли є різні люди, різні новини, тобто коли ви крутитеся в якомусь середовищі, бо одна з моїх помилок була коли на тій будові замкнувся всі українці. П'ять днів працюєш, два дні відпочиваєш, і так воно місяць, року в рік, і так в багатьох. No-transcript. Ніякому разі не нівелюю цю професію. І ще раз кажу якщо б я в тій професії залишився і розвивався, я думаю, що все було б.
Speaker 1:Які ваші сподівання на мабутьне українське громадо в Великобританії?
Speaker 2:Нашій громаді не вистачає довіри один до одного. Тобто я дивлюся, наш гараж знаходиться на Саутхол, там, це є такий центр Панджабі. Індуси дуже багато Я дивлюся. Я їм в тому плані заздрюю.
Speaker 2:В них є козин анкл козин дядько, сусід, друг сім'ї, і вони створюють бізнеси, бо той бухгалтер, той будівельник, той цей, і вони разом, і вони разом ростуть в еметричній прогресії. А в нас чомусь в більшості випадків ага, там українці, треба нам до британців піти? А от мені хотілося б, щоб було навпаки. Тобто, ага, там українець, піду до нього, бо я знаю, що він зробить добре, І випадку, що він зробить не дуже добре, то він то переробить чи зробить, бо ми українці. І якщо то високопарно не звучало, але так повинно бути.
Speaker 1:На вашу думку, чому так стається? Чому українці не хочуть бути з українцями Я не кажу всі, але більшість якщо вони не хочуть з українцями мати, вони хочуть м. Чому так Мені?
Speaker 2:здається наша. Я говорю просто наше покоління, еміграції, тої діаспори, колись я свідомо уникав наших, і під нашими я тоді розумів всю Східну Європу, тобто литовців, поляків, бо я розумів що це такі самі професіонали вчор як я, тобто люди які приїхали, які приїхали в 20 плюс років і вони там місяць-два рік попрацювали і вони вже відкривали якісь бізнеси. І я розумів що вони просто не мають того досвіду. І я завжди свідомо шукав британців Якщо треба було якогось юриста, треба було якогось що українці тут живуть 20 плюс років і багато хто там вже має університети і викладачі і так далі. Тобто вже є той експірієнс досвід в українців настільки великий що оця складової цієї не вистачає довіри. Тобто ти йдеш до українця свій досвід по своє, тобто ти і гарантії того, що тебе не обманять Дуже б то хотілося.
Speaker 1:Питання слідчі Які ваші сподівання на мабуть не Україна?
Speaker 2:Які зараз можуть бути сподівання. Ми переможемо. Україна стане мир, україна стане протистоючою державою. Одна надія на то.
Speaker 1:Андрій, яка ваша українська одентенчість вплинула на ваш досвід у Великобританії?
Speaker 2:Я чув це запитання, я тут напевно трохи буду, ну типу запитання, я тут напевно трохи буду, ну типу Я не зможу сказати що, тому що я українець Тут все ж таки є момент, я з британцями то колись обговорював Є поняття країни що розвивається і країна розвинута, тобто Люди, які вже в третьому-четвертому поколінні живуть стабільно і вони, знаю, притупляє якісь такіції оцього пошуку, яка багато що ми продовжуємо далі щось шукати. Тобто ми не маємо того тої віри в завтрашній день що завтра буде все добре. Ми повинні розуміти що сьогодні треба зробити максимум, щоб завтра було добре.
Speaker 1:За вашу всю подорож в Британії.
Speaker 2:Я хочу запитати який, на вашу думку, найважливіший урок ви внесли з цієї подорожі, або навчалися у вашій подорожі урок? ну, якщо в 20 років життя вжити подорожу добре, та то навіть колись пам'ятаю, бабуся казала, що приїхали в Україну. Ні, то був піст. Така розмова Я є оця подорожуючим можна не постити отого, І то я 20 років. Вважаю її точки зору подорожуючим. Так, якщо вважати моє життя в Україні довгою, 20-літньою подорожю, то напевно то що не пускати руки напевно, в житті всяке буває, і не завжди в житті свято, але глянь, не пускати руки рухатись, боротись і переможемо.
Speaker 1:Що у вас є такого, що люди здивувалися би дізнатися про вас?
Speaker 2:Якщо людей так зацікавлять моє особистість, їм зацікавилося знати про мене щось особисте. Знаю я, 15 років вже не їм м'яса. Тобто ви геранто, ви геранто. Зараз то вже це Колись прийшов в Україну, то мені краще було промовчати, чого Я не хочу, бо то колись, то було як І. Тебе одразу всі лікують, одразу всі шукають, чим ти захворів. То ж неможливо.
Speaker 1:Вау Добре, якби ви могли повечерити з будь-якими трьома людьми, живими чи мертвими, хто вони були і чому.
Speaker 2:З ким би я хотів повечерити, живими чи мертвими, типу з відомих людей.
Speaker 1:Ну, людей які ви знаєте вдома, або люди які вже нема в вашому житті, які ви хотіли повечерити.
Speaker 2:Ми не говоримо зараз про рідних про відомих, любих людей, нема різниці.
Speaker 2:Ну, звичайно, якщо ми говоримо про рідних, то звичайно зі своїм дідом, типу. Він багато чому мене навчив, і цей, як я кажу, цей бізнес, він би дуже був довольний що так сталося, типу. Ну, це як би така іронія Та. А якщо говорити про відомих, не знаю, я же достатньо старий щоб вірити в те що зустріч з кимось може пасти. Хтось побачив, з кимось поговорив, і він твоє життя змінив до кращого. Так, хіба в кіно буває Так щоб відповісти на твоє запитання Не знаю напевно, чи мене знаю, може запрошувати дуже пафосно, не знаю, сеар Уінстон, маргарет Тетчер, джордж Буш-старший, люди які зараз вистачає в Європі, сильного лідера в Західній Європі, які б могли вплинути на те що відбувається в Україні, на нашу війну, тобто такого щоб сказав як Все, що на все їм треба, то зброя нати валіть то зброю нати Валіть Яку найкращу пораду ви коли-небудь отримали.
Speaker 2:А я все згадую ту пораду. Один мій клієнт мені сказав завжди от, буквально завжди дожимай до кінця. Тобто, і це до речечі, велика різниця між от, до речі, от то. Я забув про то зараз і згадав от, коли ти кажеш чому різниця от між між от, в чому українська тут не теж українська, а от якраз в цей момент от британці. Вони дуже зав'язані на правилах.
Speaker 2:Якщо написано в правилі що якщо нема того значить ні, то по своєму бізнесу, коли з тими школами тобі кажуть, що вибачте, цю дину, ми не можемо вже прийняти, або ще там щось. Дуже багато разів оця порада дожимає до кінця Тоб Ти знаходиш якісь такі варіанти і ти пишеш той фінальний імейл дуже вічливо, щоб тебе не сприйняли якщо ти назойливо там заважаєш і нервуєш. Вічливо аргументуєш, чому все ж таки варто переглянути. І не раз воно спрацьовувало І люди такі оп, а ну, дай, ми порадимося Є.
Speaker 1:Питання до вас таке Як ви визначаєте успіх, велич і повне ціне життя?
Speaker 2:Успіх в житті.
Speaker 1:Так Як ви визначаєте успіх?
Speaker 2:Ну, знову ж таки я знато старий, щоб розуміти що не настане такого дня що ось він успіх і після того ти живеш успішно, ось він успіх і після того ти живеш успішно. тобто люди які скажімо так, ну напевно самим таким розповсюдженим мірилом успіху є фінанси і ті що фінансово успішні, в них проблеми дорожчі і в них так само проблеми. і я не раз бачив людей з шаленими, не то що не раз. один раз в мене був випадок, коли я віз маму до школи, і це дуже-дуже багата сім'я, і вона так цілу дорогу по телефону плакалася які вони нещасні. Ну, якби їх послухати і не знав, скільки вони грошей подумав найщасливіші люди на землі, бо там у чоловіка були якісь проблеми з бізнесом і там мова йшла про десятки мільйонів, але вони були супер нещасті. То напевно успіх. це ну банально, як би то не звучало. сім'я, всі були здорові, всі були щасливі і якісь базові подобається Проблеми які тебе виникають, вони завжди будуть виникати, займався ти чимось чи не займався.
Speaker 2:вони вирішуються І ти контролюєш момент. Найгірше коли ти не контролюєш момент, коли щось стається і все виходить під контроль, коли ти контролюуєш жити, Якби ви не займалися своєю професією або бізнесом зараз?
Speaker 1:з чим би ви били, якби ви займалися зараз З?
Speaker 2:веєром. З веєром пану вже ні, з веєром треба було займатися давно. Це така професія, яка набудовується Клієнтська база довіри і так далі. Ну, важко сказати, чимось би займався Типу. Якщо б мені хтось два роки тому знав що в мене буде гараж, ну типу я може би не сміявся, але я б дуже здивувався, типу, оскільки я був далеко від того в чому. Тобто я, чим я займався до того багато років, не знаю чимось би займався Бізнесом, якимось, але яким би то було бізнесом похвізне.
Speaker 1:Дякую, у мене слідчі вже такі останні питання до вас, де наші слухачі, гладачі, можуть знайти ресурси чи інформацію пов'язану з вашою сферою чи досвідом Дознатися більше.
Speaker 2:Більше як працює гараж.
Speaker 1:Ну гараж, або як взагалі ця професія працює.
Speaker 2:А можливо як українці, що просто так от хотіти… Не було б одніх хлопців які приїхали і кажуть, що вони думають відкрити гараж. Ти нам порадиш робити це чи ні? Я сам ні, бо це дуже важко. В мене був плюс в тому, що той гараж вже існував Багато років до мене. Там працювали, і той гараж був дуже базово, але обладнаний, тобто там як мінімум фарбувальна камера і компресор, які коштують дуже великі гроші, там були, і той гараж має дозвіл робити те, що там робиться. То не Україна, що ти можеш відкрити собі бодішоп в будь-якому гаражі. Тут треба ж отримати дозвіл, бо це професія пов'язана з забрудненням навколишнього середовища. І це було дуже важко, тобто маючи навіть це, бо в цій країні дуже все дорого, всяких там платежів, безкінечних матеріалів, які треба купувати, заробітні платні і так далі. Але все ж таки, хто в тій професії має якийсь досвід, і воно напевно. Моє запитання, моя порада не потрібна. А якщо говорити просто про бізнес, ну, зараз YouTube, youtube, відкриваєш, ютуб, відкриваєш, дивися тільки мати час На будь-яоту в тому напрямку.
Speaker 2:І як би то банально не звучало, влаштуйтеся на роботу в такий бізнес, попрацюйте, подивіться, вникніть і спробу дивіться, бо таке зараз взяти, якщо є якісь заощадження, туди все вбухати і завтра плакати що нічого не виходить, то найлегше і найшвидше.
Speaker 1:Андрій, яку маленьку дію слухачі і гладачі можуть зробити сьогодні щоб підтримати українську громаду.
Speaker 2:Українську громаду чи Україну Громаду, громаду.
Speaker 1:Тут Британія або навіть Україну, як ви хочете сказати так.
Speaker 2:Я не знаю, чим підтримувати українську громаду.
Speaker 2:В принципі, на перших порах люди тільки приїжджали. Звичайно там були всякі юридичні моменти, і багато хто тим займався, і велике їм за то дяка. А якщо говорити про Україну, мені здається це важливіше Люди хоча би У нас виражіє правило У нас заробітна платня кожну п'ятницю, хлопці кожну п'ятницю скидаються в 50 фунтів. Ми так збираємося як ми починали. Ми робили кожен місяць Потали, ми робили кожен місяць, потім ну, типу кожен місяць ми купували пікап. Тепер ми робимо раз в два місяці, тобто кожен тиждень хлопці скидаються, ми знаходимо машину, я додаю різницю. Тобто якраз так виходить, грубо кажучи, що пікап з доставкою приблизно виходить біля трьох тисяч. То якраз так. Ми біля двох тисяч збираємо Там, менше, трохи, і невелика сума 50 фунтів в тиждень, це абсолютно невелика сума, якщо людина працює. Це не можете 50, чи 20, але щоб стабільно, кому давати Боже?
Speaker 2:в кожного є знайомі волонтери, є відомі волонтерські фонди, не буду нікого називати. Просто стабільно, хай буде 20, хай буде 30, хай буде 50, але стабільно, давайте це просто. І не треба там дивитися а то їх скільки, а що їх скільки для себе. Ви робите це для себе, бо завтра, коли дай Бог, україна переможе, стане мир, чи назавжди, чи в гості ви захочете туди поїхати, і ну, якось треба дивитися людям в очі. Якось треба собі відповісти на запитання чому вони не я, що я де був, і так далі.
Speaker 1:Дякую. І ще два питання в мене, останні. Де наші слухачі і гладачі можуть зв'язатися з вами або дізнатися більше про вашу роботу? Це соціальні мережі, тобто ми активно постимо там ролики. І дуже успішно в тебе виходить. Там дуже багато дивиться людей.
Speaker 2:Так деякі ролики прям так Не тільки лайки.
Speaker 1:люди коментують, і англичани дуже, бо ти все майже пишеш на англійську.
Speaker 2:Так, Ми стараємось робити безмовні ролики. Безмови, бо в нас аудиторія Британія, якщо брати по цьому, по основних країнах, британія Штати, бразилія, аргентина, туреччина, так. Американці А що вони завозять свої машини до тебе.
Speaker 2:Просто, що то в соцмережі? Ааа, так так, так Просто Бразилія чого? Дуже смішний випадок Ми зробили один дуже популярний відос. Щоб розуміти популярний це. він вже майже 7 мільйонів набрав І його один бразильський блогер вкрав, просто вкрав. Він його вкрав, поставив себе на фоні з чашкою кави дивиться І щось там коментує. Мені хлопці скидають, кажуть дивися, він просто вкрав, він не пошерив, він навіть посилання на нас не зробив. Я йому вічно пишу ну, друг, це наше відео, якщо ти хочеш користуватися, будь ласка, але зроби правильно, зроби на нас посилання, то все.
Speaker 2:А він в коментар додав що то наше відео Ну, так не працює. Я йому пошукав слухай, так не працює, ти зроби нормально. І він тоді так хамсько відповідає слухай, тобі не подобається, та й тобі не подобається. Я взяв, я тобі вз. Які тут погані люди, як він каже. Вони тут мені відео знесли заходьте на їхню сторінку, виставляє наші всі реквізити, все. Заходьте на їхню сторінку, там ставте жалобу, давайте їхню сторінку завалимо. Я дуже тоді злякався. Але негативна реклама, також реклама. З тих пір Бразилія, наша третя аудиторія. На нас підписалися якісь тисячі бразильців. Тобто цей дурачок нас заблокував. Тепер нас Бразилія, просто Бразильці коментують пішов, наш нашла сторінки по Бразилії Буває таке Питання до тебе Що тебе Україна навчила те?
Speaker 3:що тебе.
Speaker 2:Британія не навчила.
Speaker 2:Дуже важко сказати, ну, не знаю, це дуже різні експеріенси. Я виїхав з України, мені було 21 рік, тобто ще був такий вік І колись 21, то не зараз 21. 20 років, 21, це було все ж таки. Я дивлюся зараз по своїх дітях і по молодих людях 21-літніх. Вони набагато якісь за рахунок того інтернету. Тобто тоді, щоб ви розуміли, це була моя друга поїздка за кордон. Перша була в Польщу, так зовсім близько, А це для мене було геть інша планета. А зараз за рахунок інтернету, за рахунок розвитку, тоді я був зовсім дитиною, тут в мене все доросле життя, і що мене навчило? Так я не знаю, не знаю, не знаю Любити свою батьківщину, не знаю. Це банально, так кожен скаже.
Speaker 1:Не знаю, що тобі Британія навччала, те що Україна тобі не навчала.
Speaker 2:Ну, от напевно от таким, от воно з одного боку здається, як то кажуть, менш людськіше. Оце, як кажуть ці стосунки між людьми, оце от типу от, починаючи з тих банальних гнать грошей От оп, там ти зробив, він тобі зараз або заплатить, або запропонує тобі заплатити. Ви десь пішли в кафе, він тобі не пропонує заплатити, а запропонує в якихось там друзів. А він тобі так моя сім'я, тик-тик, в нас з тобою формальні стосунки, ми з тобою просто знайомі, просто бізнес чи особистого, і це класно. І от така якась більш формальність, більш такі якісь такі контрактні стосунки, більш такий контракт бізнес, типу, коли ти розумієш чітко, що буде, ти не чекаєш. Ага, ми з ним сходили на пиво, значить він має мені там літом допомогти сину поступити в школу. Немає, простоили на пиво і все поспілкувалися, і завтра він тобі не напише все.
Speaker 1:Андрій, дякую тобі, що був на коза токс подкаст сьогодні. Розказав свою подорож з України до Великобританії. Працював на фермері, потім пішов на будову до своєї другі. Приїхав в Лондон в різних сферах, працював на будові дуже сильно, працював в строїці, де столяром робив. Міг далі піти, змінював дуже різні, можна сказати, професії тут поїхав в Україну, побачив, як Україну взагалі цю як це мовити шоу-бізнес попробував своє життя, поколовся там, можна сказати, але багато що навчився, теж має свій успіх тут теж багато історій розказав про що тут, а теж про страховку розказав як тут. Це дуже важливо, бо дуже багато українців мене то завжди питаються, де тут страховку робити. Ти вже знаєш, будеш знати такого Андрія, який живе на Сахові, де там дуже багато індусів І багато що можемо. Ми українці можемо вчитися дуже багато від індусів за те, що вони як сім'я вони працюють як сім'я доп у світі, яка вона теж. Вона може вчитися від других національностей, а також я думаю, що другі національності теж можуть багато що вчитися від українців Багато всіх.
Speaker 2:кожен може вчитися, але так.
Speaker 1:Так, і ми хочемо дякувати тобі за те, що такий досвід. Просто хочу тебе запитати ще таке нав себе залишайтеся?
Speaker 2:людьми.
Speaker 1:Допомагайте Україні українцями допомагайте Україні так, шановні українці, дякую що дивитися ці подкасти і слухати ці подкасти. Хочу останні слова казати як вам понравилося, як вам там понравився цей епізод, будь ль ласка, підпишіться на цей канал, залишайте ваші коментарі і поширюйте цю інформацію також до других українців. Мої останні слова, які я кажу на подкасті, це тримаємося, не здиваємося, таки рухаємося вперед. Слава Україні, доброго дня вам. Шановні українці. Це Саша Коза Токс, де я роблю подкасти з успішними українцями Великобританії. Це українці які мають бізнес-інститута, українці які стали професіоналами, експертами по британському стандарту в Великобританії. Третє, це комуніці. Записую в Strenlo.
Speaker 1:Strenlo, це юридична компанія яка видає юридичні послуги в Великобританії. Лінк буде для вас внизу більше деталі. Також хочу сказати що багато роблю інтерв'ю з українцями один на один, де як вони адаптувалися, як вони тут просвітали, які ідеї, які поради які вони могли дати вам, що ви також могли, як ви робите на їхній, такій самій собританії. Як вам нравяться ці подкасти. Хочу вам нагадати що подкасти виходять кожну неділю на YouTube і всі на аудіоплатформи Spotify, google, apple 6 годин вечора по британському стандарту. Як вам сподобалося це відео. Не трамаємося, не зламаємося, тільки рухаємося вперед, слава Україні.
