Kozak Talks Podcast
Ми знайомимо вас з українцями, які побудували тут неймовірне життя - підприємцями, професіоналами, громадськими лідерами та відомими українцями.
Їхні подорожі та інсайдерські поради покажуть вам, як боротися з викликами, відкривати можливості та реалізовувати свій потенціал - і все це з повагою до свого українського коріння.
Kozak Talks Podcast
Розмова з професійним медичним мікробіологом в Англії та медицині охорони здоров'я Британії
Доктор Оксана Соутер - провідний клінічний мікробіолог та генеральний директор Swiss Organic Solutions. Доктор Соутер ділиться своєю неймовірною подорожжю з України до Великої Британії, заглиблюючись у свою новаторську роботу в галузі охорони здоров'я та цифрової трансформації. Вони обговорюють виклики та можливості для українських медиків у Великій Британії, порівнюють британську та українську системи охорони здоров'я, а також досліджують важливість збереження українських культурних традицій під час адаптації до життя за кордоном. Історія доктора Соутер - це приклад стійкості, адаптивності та глибокого впливу, що пропонує цінну інформацію та заохочення для українських професіоналів у всьому світі.
Звертайтесь до Оксани Соутер
Email: oksanasouter@swissorganicsolutions.com
LinkedIn
Коза Топс. Вона на базі системи Симашко. А система Симашко це є радянська система на якій заснована вся радянська медицина. Медицина є надзвичайно на високому рівні. Якщо б це було в іншій країні, це б коштувало десятки тисяч Прагнення. це дуже добре, Але спочатку я би порадила, їм придивитися дуже уважно, яке тут життя. Я все ж таки вірю в те. Якщо ти маєш розум, детермінацію і знаєш, чого ти хочеш, то ти можеш добитися цього в будь-якій країні. Університет в Україні, це була справжня, така академія науки. Вірте в то що ким ви були в Україні, ви маєте знання, ви маєте досвід ви приносите це в інші епізоди.
Speaker 3:Дякую, оксана. Я хочу вас сказати попередження Advice she has for the Ukrainian women and aspiring professionals around the world. Let's welcome Dr Oksana Saucer to COSATOX. Оксана, я хочу вас сказати по-перше, дякую вам що пішли на мій COSATOX подкаст.
Speaker 1:Дякую вам, Сашко, що запросили. Вітаю вас і вітаю вашу аудиторію.
Speaker 3:Дякую, Оксана.
Speaker 1:Перед тим що ми почнемо наш подкаст про вашу життя в Україні, потім переїзд в Британію.
Speaker 1:Ваші життя в Британії, як ви тут стали, вже мали професію в Україні, приїхали сюди, стали ще професійни вас. Це що найдовіжніше, ви дізналися про британську культуру після переїзду сюди. Ви знаєте, я в принципі мене не здивувала в Великобританії, бо я так як я собі уявляла цю країну, такою я її побачила. Я приїхала сюди вперше в кінці 80-х років це був, якщо я не помиляюся, 89-й рік.
Speaker 1:Я приїхала як приватна особа. Я приїхала відвідати свою родину, свого родича, який в цей час це молодший брат моєї бабусі. Він якраз був після операції. Операція в нього була на серце І ця операція пішла не дуже добре.
Speaker 1:У нього розвинулася септицемія І ми зустрілися з ним вперше в житті в лікарні І цеації українців Великобританії. Це було дуже приємно, і нас повезли до так званого Білого дому. Ми тоді це називали тепер це Український дім, а тоді на Ноттінгілл-гейт, на Шепетспуш, це був прекрасний георгіанський будинок який належав до Асоціації українців Великобританії в Лондоні, і в цьому будинку були кімнати де мешкали студенти і науковці, які українці, але англійці українського походження, які вчилися чи працювали в Лондоні, і от ми там зупинилися і були декілька днів. На другий день до нас за нами приїхав асистент МП і повіз нас показати парламент. Це було надзвичайне враження. Ми побачили парламент в робочому стані, house of Commons, і теж ми побували в House of Lords, навіть сидячи високо на сутеринах спостерігаючи все це дійство. Це було просто казково, таке костюмоване дійство.
Speaker 1:Тобто моє знайомство з Англією почалося з самого серця, з Вестмінстеру, ось. А потім ми відсвяткували різдво з родиною, і через десь 10 днів я повернулася з мамою додому в Україну. А вже через рік я приїхала до Англії як науковець Можна сказати scientific exchange, і я була на кафедрі науковець. Можна сказати scientific exchange, і я була на кафедрі клінічної мікробіології, royal London Hospital. Це вже, я побачила трошки інший Лондон.
Speaker 3:Ми до цього дойдемо.
Speaker 2:Вітаю громаду. Сьогодні розповім про нашу компанію Starling Law, яка спеціалізується на іміграційному та корпоративному праві у Великій Британії. В сфері іміграційного права Starling Law, ми допомагаємо клієнтам з отриманням різних типів віз, включаючи робочянства Великої Британії. Ми можемо пишатися своїми численними перемогами та визнанням у галузі, так як ми входимо до провідних юридичних рейтингів таких як Legal 500, де нас визначають за високу якість обслуговування та професіоналізм. Якщо вам потрібна професійна юридична допомога, звертайтеся до нас, адже ми прагнемо досягти найкращих результатів для своїх клієнтів.
Speaker 3:У мене друге питання для вас Яку унікальну українську традицію ви все ще практикуєте у Великобританії?
Speaker 1:Всі традиції.
Speaker 3:Всі.
Speaker 1:Всі Я думаю що всі до української культури, тому що ми були сім'єю інтернаціональною, мій чоловік британецьондоні, моя донька народилася в Цюріху, тобто вони багатомовні з багатомовної, з двомовної сім'ї. Традиції завжди, звичайно, це святкування Паски, святкування Різдва українського, з усіма традиціями, ну і співання колядок. Скажімо такого що наприклад тут немає. Ну, читання книжок українських, українська обетка для дітей, суботня школа. Коли ми були сім'єю яка працювала в різних країнах, не лише в Великобританії, ми мешкали 7 років в Польщі, ми мешкали 20- років в.
Speaker 1:Швейцарії. Тобто було дуже багато впливів інших культур і дуже важливо було зберегти українську культуру.
Speaker 3:Дякую. У мене третє питання до вас Зачим ви найбільше сумуєте в Україні? чого не можете знайти тут?
Speaker 1:Коли я лише приїхала, я сумувала. Я взагалі людина дуже такої позитивної вдачі І я почуваю себе вдома всюди. Правда, я всюди почуваю за мамою. я сумувала за друзями, які були в Україні. Потім у мене була сім'я, була родина, і я вже більше була оточена близькими людьми. А так, за чим я сумую, я не знаю. Я просто я. кожен етап свого життя, я вдячна за кожну хвилину, за кожну культурну експерименту.
Speaker 3:Культурні ці експерименти?
Speaker 1:Так, так, і я рахую що це дуже збагачує людину можливість мешкати в різних країнах, не тільки як турист, а власне знати, як країна функціонує, знайомитися з людьми близько знайомитися, працювати разом. Це надзвичайно.
Speaker 3:Дякую, Оксана. Зараз ми починаємо такий важливий наш подкаст. Можете нам розказати вашу маленьку біографію в Україні до переїзду в Британію?
Speaker 1:власне у європейського міста. У мене було дуже хороше дитинство, можна сказати виняткове. Я була дуже любимою дитиною. У мене ще є брат, у мене прекрасна мама і вона наш рольмодел. Ми знаємо що вона є настільки сильна і жінка і я, вона мене надихала і завжди надихала, все життя. Звичайно, я вчилася в школі. Я вчилася в школі. Це була українська школа в нас у Львові не було російських шкіл можливо одна або дві школи були російськими і це точно я знаю.
Speaker 1:Я вчилася в Україні. Я закінчила школу золотою медаллю. Я вступила до університету, я закінчила університет і після закінчення університету я почала пічні робити докторську. Я почала пічні робити І я почала публікувати. У мене була дуже цікава тема. Тема була з мікробної екології. Ця тема навіть тепер, 30 злишком років, є на топі. А ми лише починали. Коли я починала робити свою роботу, то лише троє людей напевне в світі були. Це був мій професор, професор Шендеров, це був професор з Японії і професор з Австрії. Це початки мікробної екології людини. І так можна сказати Моє життя, це моя праця, моя наукова праця. Я була викладачем, я була в університеті. Клінічна бікробіологія. Це була не робота, це стиль життя. Коли ти науковець, то це не є робота. Вона ніколи не починається, ніколи не закінчиться. Це 24 на 7. Але мені це дуже подобалося і я дуже щаслива що я робила таку роботу, яка мені подобалася, яка мене надихала. Це моє скажімо життя.
Speaker 3:Дивіться то ви були в Україні перший раз приїхали в Британію. Як це сталося?
Speaker 1:Я приїхала приватно. Я приїхала приватно. Я напевне була одна з перших, якщо не перша.
Speaker 3:Ви кажете приватно, що означає?
Speaker 1:приватно це значить на запрошення приватне, на запрошення родини.
Speaker 1:Як я вже сказала, чи не пам'ятаю, говорила я вам чи ні, що моя бабуся, моя родина, вся моя родина, з материнської лінії, вони родом з тодішньої території Польщі, і це були українські міста, дуже багато було, тобто вони мешкали разом, були змішані міста, це близько до Саноку. Моя родина І коли була операція в Ісла, і ще перед тим звичайно вони опинилися, це була дуже велика родина. Моя бабуся мала десятеро сестер і братів, переважно братів. Родина розпорошилася по всьому світу. Була війна, наймолодший брат і моя бабуся і її сестра їх забрали до Німеччини. Вони працювали там. Вони не одні, дуже багато людей було таких, яких примусово забирали.
Speaker 1:Так ось і наймолодший брат, він якраз вже під кінець Другої світової Він був у Німеччині. А моя бабуся і її сестра повернулися до Польщі І отак, їх роз'єднала. Ця операція Вісла Всі жінки які залишилися живими. Вони поїхали, їх насильно відправили до України. Моїй родині дуже пощастило жіночі, бо вони зупинилися у Львові, біля Львова, і у Львові Їх далі не переселяли, так що для них було нічого, практично не змінилося. А були родини, яких переселяли дуже далеко до центральної України, на схід, ось в тому плані. А брат моєї бабусі, кому було тоді 17 років, а може ще не було 17, він залишився в Німеччині, тому, що вже прийшли вже тоді була перемога в Другій світовій війні прийшли військові сили американські, їх визволили і мого брата, моєї бабці молодшого брата якраз, вони забрали з собою до Америки, але такий пункт був середній, це Великобританія, і він вирішив залишитися в Великобританії, і це було перший раз за стільки років, коли ми змогли поїхати його провідати, і от це було моє перше як приватне.
Speaker 3:Тобі приїхали сюди на 10 днів.
Speaker 1:Лише 10 днів. Так, у мене було commitment в Україні, у мене була мій наукова праця, у мене були студенти. Я не могла залежати.
Speaker 3:Перший раз приїхали Це 1989,.
Speaker 1:Напевне був рік.
Speaker 3:Перший раз.
Speaker 1:Перший раз Через рік 90-х, так і теж на Різдво. Це вже я приїхала через рік, але я вже приїхала, вже приїхала як науковець вже в конкретну лабораторію, на конкретну кафедру.
Speaker 3:То добре, ви приїхали вже другий раз як науковець. Ви якісь тут кваліфікації.
Speaker 1:Ти відомий, так чи інакше. Розумієте, тобі не треба ні ліцензії, ні… Якщо ти працюєш в науці, і тим більше якщо в тебе є мова. Якщо би я хотіла якісь клінічні кваліфікації, так мені потрібно було зробити клінічну кваліфікацію. Але мені подобається наука І я можу сказати що наука відкриває дорогу, двері фактично для праці в будь-якій країні. Нема перепонів, абсолютно жодних перепонів немає. Ми працювали на капторі клінічної мікробіології. Напевне в нас було 6-7 національностей в той час. В нас було 6-7 національностей в той час.
Speaker 1:Звичайно можна було зробити ще мастерси, можна було те що я робила, те що я робила, але в мене вже була кваліфікація PhD, яка визнається.
Speaker 3:Ви хотіли тут жити, коли ви вже другий раз приїхали сюди?
Speaker 1:Ні, я навіть не думала.
Speaker 1:Я не думала.
Speaker 1:У мене був надзвичайно цікавий проєкт, як я вже сказала, клінічна мікробіологія людини. І в мене було ну, я, в мене була група людей з якими ми працювали. Я звичайно не планувала, я планувала повертатися І навіть ну, але бачите, життя, життя воно. Ти плануєш одне, а життя може тобі дати якісь інші плани, так Які ти навіть не сподіваєшся. Я вийшла заміж, ми обидвоє були ще, скажімо, студентами, ну, не студентами як скажімо постдоктор, то теж студент є.
Speaker 1:І я взяла сабатку на один рік щоб я могла закінчити тут свою працю Я маю на увазі друковані праці, письмові праці І після цього одного року ми мали їхати і ми дом почався, крах, знаєте вже почався. Не вдалося, нам просто не вдалося. А через декілька років народилася моя дитина, перша, і так вийшло що я на якийсь час залишилася І все одно, я знала що мене чекає кафедра в Україні і я можу повернутися, і мені дуже-дуже хотілося повернутися, вже як з сім'єю разом. Але вийшло так що коли моєму синові було 8 місяців, 8 місяців, так ми одержали скерування на роботу в Польщі І ми поїхали працювати в Польщі і це було дуже, ну, це було важко, дуже важко. Важко, повсякденне життя було важке. Незважаючи на це, як експатріат фемілі, нам було набагато легше ніж місцевим, скажімо так. Але це був такий час досить неспокійний. Це був неспокійний час, час перетворень, таких важливих перетворень у Східній Європі, особливо в Польщі. Польща була однією з перших країн яка хотіла війти в Європейський Союз І ось ми привезли першу, як можна сказати першу HMO Health Management Organization, це як приватна клініка, група клінік, до Центральної і Східної Європи. І Польща була таким хабом. Я, через декілька років, як ми приїхали до Польщі, я, коли мій сінь пішов в школу, йому було 3,5 роки і я вже почала працювати як консультант цієї групи клінік, і мені це дуже сподобалося, я власне там вже працювала і там почалася моя праця як консультанта, як трансформація охорони здоров'я, як нав'язування контактів між приватною державною медициною, також між Міністерством охорони здоров'я Польщі і різними іншими клініками університетськими. Це було надзвичайно цікаво, надзвичайно цікаво.
Speaker 1:І цей досвід я бачу що власне оцей досвід може зараз бути дуже корисним для НХС, скажімо трансформації, і я теж в цьому напрямку працюю, буду працювати.
Speaker 3:У мене є таке питання до вас. У мене питання до вас є що викликало ваш початковий інтерес до вашої нинішній сфери, або кейери? Що?
Speaker 1:вас інтересує Це. Я ж вам сказала, я науковець, але оесь прийняття чи навіть конференція, і він мене запитав чим я займаюся І я йому розказала, і наша розмова, яка мала бути там на 10-15 хвилин, вона тривала десь 45 хвилин, ось, і він мені запропонував допомогти йому бути консультантом, оскільки я знала мову, це була польська мова, я знала менталітет, можна так сказати, і мої знання, які були в Англії, які я мала в клінічній мікробіології в Англії, який я мала в клінічній мікробіології. І він мене попросив подивитися як можна зменшити кошти на лабораторні послуги які вони купували в інших провайдерів І тоді інших інших провайдерів. І тоді почалося тоді я подивилася як можна зробити тендери. Я напевне була перша яка робила медичні тендери в цій країні, так для приватної клініки І теж для того, щоб мусів бути добрий облік коштів, нам треба було оцифрувати всі лабораторні аналізи всі дані всі послуги які ми купували, і це сталося з того і мені це дуже сподобалося.
Speaker 1:Мені це дуже сподобалося і напевне тому теж я працювала з Venture Capital. Багато людей хотіли інвзацію охорони здоров'я.
Speaker 3:Оксана, я знаю, ви знаєте, що в мене було на подкасті Деніс Оргін і ви його дуже добре знаєте, бо ви одна з співзасновниці ЮАМЮК. Ви можете розказати від своєї сторони як заснували ЮАМЮК, чому і які зараз вже стосунки ЮАМЮК, як вона взагалі розвивається?
Speaker 1:Я можу сказати що це є унікальна організація, абсолютно унікальна. Вона заснована дуже давно. Вона заснована ще, я думаю, на початку 90-х років, англійців які мають українські коріння, і вони заснували спочатку цю організацію. А тоді, коли була перша і друга хвиля, а тепер вже третя хвиля українців які приїхали до Великобританії, приїжджало багато лікарів І ця організація розвивалася. А зараз це є напевне перша зупинка. Якщо приїжджає лікар чи медичний працівник, чи медична сестра, чи навіть науковець який працює в біомедицині, це перша зупинка де їм допоможуть зрозуміти як нострифікувати диплом, як вивчити мову. І тепер у них надзвичайно гарно все організовано, навіть для українських лікарів є можливість вчити мову англійську безплатно, Тобто вони не повинні платити за це. І дух допомоги є надзвичайно великий, колаборації допомоги, ну і теж, що мене надзвичайно так втішило, я знаю що англійські лікарі, англійці, які є теж членами цієї організації, вони теж допомагають І організація проводить конференції, навчання, консультації, ну, це просто щось надзвичайне. І власне Денис є одним з початківців, з основників теж, і Роман Крек, який є президентом цієї організації. Ну, це люди є.
Speaker 3:Я схиляю голову перед ним.
Speaker 1:А як ви долучилася до цього проєкту і ваша роль українські діаспоріальні організації в Лондоні, тому що обидва лікарі, і Роман і Денес зі Львова і я львів'янка теж, тобто у нас є свої спільні коріння теж. Ну, і особливо такі людські відносини звичайно.
Speaker 3:З вашої професії, зарараз, що ви робите. Ви знаєте, дуже багато приїхало українців, як ви бачите З української сторони. Як приїхали зараз українці З медициною. Як їм вийти в медицинну сферу? Їм треба на Британську Виходити, чи вони можуть вийти на UAM UK і потім звідти вийти на британську риноку.
Speaker 1:Ну, найперше їм потрібно знати мову.
Speaker 1:Я вам скажу що взагалі українці які мають освіту, чи медичну, чи якусь університетську, іншу наукову освіту, вони знають мову.
Speaker 1:Вони знають мову, але вони мусять здати екзамен, професіональний екзамен. А цей екзамен є дуже важкий, є дуже важкий. Я вам скажу так, моя донька, вона коли вчилася, і при закінченні школи вона теж мусіла здати цей екзамен профіженції, вона в англійській школі вчилася, але за кордоном, і вона мені сказала мамо, це є такий важкий екзамен А тому потрібно найперше я би їм радила зустрітися, написати, стати членом організації UMAG-UK, української, цієї організації медичної. Це найперше що вони можуть зробити, а далі їх вже скерують, їх вже скерують. Є теж такі моменти коли я скажу як я працюю з лікарями і я працювала з українськими лікарськими делегаціями які приїхали, я їх їм допомагала в НХС, інґленд, і це було напевне це було у 2018 році, якщо я не помиляюся, 2018-2019 рік. Велика делегація приїжджала сюди, я опікувалася ними. А коли почалася війна і почали приїжджати жінки з дітьми які мають освіту медичну, в 1922 році були можливості стажування. Наприклад приїхали українські, наші лікарі і медсестри. Я опікувалася ними в Оксфорді, радклів госпітал, університет госпітал, і ми зустріли там декілька українських НЕС, сестераліфайнес У нас би це назвали допомога НЕС.
Speaker 3:Ну, хелпі-асистент так.
Speaker 1:Якось так. Навіть не санітарка, тому що санітарка, це в українській медицині людина, яка напевне більше дивиться за чистотою. No-transcript, можливо непогані гроші, І разом з тим вона вчить мову. Це і таким шляхом теж можна, але цей шлях довгий. А взагалі це Асоціація Українська Медична Перша. Вони все розкажуть і покажуть, як і що Підготувати мову. І не вірити в себе, треба вірити в себе. Я вам розкажу одну ситуацію. Таку цікаву ситуацію була, якраз я приїхала на конференцію сюди. Ця конференція була в університеті і робив її Денис з Романом.
Speaker 1:Я була запрошена і вони робили таку вступну лекцію для українок, українців, лікарів, і приїхали з різних частин, з різних сторон Великобританії люди І власне їм розказували от як ви мене питаєте, яким чином їм це, і от розказували, і я розказувала, як ми це робимо у Швейцарії, як ми це робимо, тому що дуже багато людей теж приїхало, як це робиться в Великобританії, яким чином можна. І до мене підійшли після того дві молоді жінки, обидві лікарки, клініцисти, і вони сказали одна з них сказала знаєте ми ну, ви нас надихнули, ви говорите, що нам треба вірити в це, що все буде добре. А ми вже зневірилися, ми вже би пішли навіть прибирати.
Speaker 3:Чого.
Speaker 1:Тому що напевне важко їм Розумієте, може важко матеріально, напевне важко матеріально, а напевне мова.
Speaker 1:Потім вони сказали у нас недостатньо мови, ми не складемо іспиту, нам треба більше. І тому ми зневірилися, що нам робити. І тоді я просто сказала не маєте права, не можете. Одні закриваються, стукаєте в інші, ви не можете. Вам ви дістали дар освіти. Ви настільки освічені, ви 6-7, а деякі більше років одержували медичну освіту, яка дуже важко одержується в Україні, дуже важко одержується в Україні, вона дуже вимоглива, медична освіта в Україні Не можна так просто залишати. І потім вони мені написали, що дякую, вам Дякую, і їм влаштовували. І ще було так що я, до чого я це говорю? Я говорю, що от позитивно себе настроїти і допомагати іншим Настроїти і допомагати іншим Настроїти їх позитивно, не допомагати, не зневірятися, як кажуть деякі, а вірити в себе, а вірити в випадок. Я вірю в випадок. У мене дуже багато в житті сталося через випадок, який може і не випадок, я вам скажу. Я, коли приїхала на цю конференцію, я після того пішла в Сачі, галеру. Я дуже люблю ходити, мистецтво, це моє хобі, навіть не то що хобі. І я сіла в кафе, попросила каву, ну і сечу і гортаю свій айфон.
Speaker 1:А коли я йшла до того кафе по дорозі, я побачила, в такому маленькому переході, я побачила величезну, таку панно, фотографію стилізованого нашого президента, і я зробила фотографію. Я зробила фотографію. Я сиджу, гортаю, дівчина принесла мені каву і каже о наш президент. А я кажу а ви звідки? Вона каже а я з Харкова. Ми розговорилися, вона студентка, а здається другу курсу. Так і ми розговорилися, ми з нею обмінялися телефоном, я їй розказала про UMAC UK асоціацію, а через декілька місяців я її запросила до парламенту Тому що я робила. Ми робили House of Lords Виставку. Ні, це не була виставка, це була як зібрання і подяка для українців які приїхали до Лондону. А через рік ми робили Christmas Party, House of Lords теж, і я запросила вже тоді українців, лікарів які тут працюють вже довго, запросила українців, лікарів зі Львова, з інших міст, і теж були волонтери, Тобто вже щоб якось, якимось чином відзначити їх. Ну, і це було дуже цікаво.
Speaker 3:Знаєте, ви сказали за українців, щоб не здаватися що вони рухалися вперед, бо є так багато українців які приїхали сюди медсестри, доктора але їм треба здавати ці екзамени які ви сказали. Але що ви рекомендуєте їм зараз робити? Все одно, їм треба заробляти гроші, буде вчитися, де їм починати.
Speaker 1:Я би сказала йти в медицину.
Speaker 3:В медицині працювати В медицині працювати.
Speaker 1:Так Тому, що на будь-якому на початковому рівні, на якомусь абсолютно ну на початковому рівні, але медичному рівні, так Це може бути шпиталь, це може бути accident emergency, це може бути якась адміністративна, може бути GP practice, і вони можуть робити адміністративну тому що є багато українців, якщо наприклад українці є пацієнтами цього GP, можливо таким чином, тобто це їм допоможе, по-перше вони побачать і теж не забувати приватна медицина. Часом приватна медицина бере таких людей радше ні взяти таку роботу, де вони будуть вже заангажовані в цьому, так, так, так якусь таку групу, собі яка інтернаціональна, в якій є більше англійців, скажімо так, де вони можуть вчити мову, де вони можуть вчити мову активно.
Speaker 3:Оксана, я хочу чуть перейти за те, що в мене теж багато є. Українці питаються і питаються постійно. Багато українців не раді вже приїхали сюди, побачили, вони не раді, у британській системі медицини Є різниця від української медицини до британської медицини. І що можуть британці вчитися від української медицини І що українці можуть вчитися від британської медицини?
Speaker 1:Я вам скажу так Є британська медицина, вона заснована на базі системи Симашко, а система Симашко це є радянська система, на якій заснована вся радянська медицина. Так що подібності є дуже великі, відмінності є, але тепер вже не такі відмінності, тому що після трансформації української медицини, вже тепер так коли фактично GP так само в Україні як і тут є юридичними одиницями незалежними, це вже є подібності. А до того там скажімо в кінці 80-х, 90-х роках це було, це були такі розбіжності, що тут GP фактично є незалежний, а там він все-таки в системі, вбудований безпосередньо в систему. Подібності дуже великі, це я можу вам сказати, тому що побудовані вони на тій самій основі. Чому, скажімо незадоволені деякі українці які приїхали сюди В Україні зараз система така вона якась, така скажімо гібридна, що вона intertwined приватна медицина і державна медицина. Тобто якщо ти маєш гроші, ти платиш і не мусить бути це тільки приватна клініка, так якісь, і ти дістаєш послуги дуже швидко. Так, а тут такого нема. Тут є державна медицина і вони звичайно сюди коли приїжджають, то вони говорять про державну медицину, нхс, і є окремо приватна медицина, нхс. Ми знаємо що НХС є перевантажена І перевантажена через це, що популяція стає старшою, хронічні захворювання превалюють, недостатньо клінічного персоналу, і теж є система коли людину нема куди виписати з лікарні, і тут вже є момент соціального забезпечення і місця. Тобто це дуже все. Ну, це нелегко, це дуже така комплексна проблема, комплексна проблема. Комплексна проблема Звичайно, коли ти І я ще хочу вам сказати що теж є такий момент лотереї Тобто залежно від того, в якому місці ти мешкаєш, ти можеш мати доступ до GP швидко, а можеш чекати довго. Що стосується шпиталей, коли вже людина направлена до спеціаліста і коли вона вже є в шпиталі, я рахую що медицина є на найвищому рівні, що медицина є на найвищому рівні в шпиталі, на найвищому рівні Те, які операції вони роблять в ННЧС, і це є безплатно.
Speaker 1:Якщо би це було в іншій країні, це би коштувало десятки тисяч. Тут не можу сказати нічого. Медицина є надзвичайно на високому рівні, надзвичайно на високому рівні. Я знаю це. Я народжувала двоє дітей тут, ні одну дитину іншу в Швейцарії. До речі можу порівняти швейцарську медицину.
Speaker 3:Я хотів це запитати вас, бо ви в Шв.
Speaker 1:Ну, організація охорони здоров'я вирізняється в різних країнах. Я рахую що абсолютно в нічому не гірша медицина в Великобританії ніж медицина в Швейцарії.
Speaker 3:Нема різниці.
Speaker 1:Різниця є в організації. Різниці Є іншоренс-кемпані, так. Страховка, так так І за яку ти платиш гроші. І є різні типи цієї страховки. Іншоренс, так Є obligatory, що мусить бути заплачено. Вона не є така висока, є цузац, це вже так як екстра-приватна і повністю приватна. Тобто людина може собі вибрати. Але порівняти Швейцарію і Великобританію, подивіться кількість людей. Швейцарія, маленька країна, там з тим можна справитися, там можна справитися. А Великобританія, величезна країна, Величезна країна популяція пацієнтів, пацієнтів є інша трохи.
Speaker 1:Тут немає ж такого наголосу на preventative медицину.
Speaker 1:В Швейцарії є більше на preventative медицину. В Швейцарії є більше на preventative медицину. В Швейцарії люди є переважно дуже такі спортивні, вони їздять на велосипедах Там не дуже багато їздять на машинах, їздять коли на звичайному державному транспорті, тому що транспорт там чудовий, тамному транспорті, тому що транспорт там чудовий, там є транспорт до державного будь-якого села на не знаю на 2000-3000 кілометрів в горах. Ну, це трошки інше. Ну, і теж напевне і навколишнє середовище відрізняється. Все ж таки там є чистіше повітря, напевне, і навколишнє середовище відрізняється, все ж таки там є чистіше повітря, і це точно вам можу сказати. Але медицина, фахова медицина, клінічна медицина в Англії є чудовою. Ось тільки, як зробити так щоб оцю першу ланку, щоб зменшити час очікування на консультацію GP, фінансові вливання добре, але воно не все ще. Треба змінити організацію, треба змінити організацію І особливо як на вході в систему так і на виході на виписці хворого. Я дуже хотів запитувати питання яке ваше послання, надія чи надгення для українців в мають? дехто має по дві вищі освіти або ще якісь екстра спеціалізації, і це надзвичайно. Ну, такого рідко, рідко, рідко є в світі Детермінація.
Speaker 1:Ми є сильні подивіться як ми собі даємо ради, так В такий час як можна. Хто би ще так вистояв? Я не знаю. Я не знаю. І віра у нас є в те, що все буде добре. Позитивний настрій, позитивне налаштування, це дуже багато значить. І я знаю, як жінки скажуть не здамся. Я не здамся без бою, і це є дуже важливо. І це є дуже важливо.
Speaker 3:Що б ви порадили українцям, які щойно приїхали до Великобританії і прагнуть побудувати тут своє життя?
Speaker 1:Перед тим як прагнути Прагнення. Це дуже добре, але спочатку я би порадила їм придивитися дуже уважно. Як є тут життя?
Speaker 3:А як це зробити? Як це робиться.
Speaker 1:Просто подивитися з перспективи чого ви очікуєте, які ваші сподівання і як це все в реальності. Якщо ваші сподівання і реальність дуже-дуже відрізняються, то може це не для вас Розумієте, то може не йти на пролом і битися чолом об стіну, бо життя є одне, а світ величезний, і можуть бути ще й інші країни які вам більше пасують. Дуже тверезо, надзвичайно тверезо подивитися на стиль життя, на культуру. Чи ви себе бачите в цій культурі частиною, яку ви можете не лише ви знаєте, не лише дістати щось від країни в яку ви приїхали, а що ви можете дати тій країні. І коли ви можете дати, тоді дійсно ви будете частиною і ви будете почувати себе вдома. а інакше ви не будете почувати себе вдома ніколи.
Speaker 3:Це правда? Які ваші сподівання на мабуть не українські громади у Великобританії?
Speaker 1:Я думаю, що приїхало дуже багато молодих людей які будуть успішними. Я вірю в це, тому що вони дуже освічені. Вже я вам скажу, я мешкала в багатьох країнах європейських, а нема серед коли порівняти молодь українську з молоддю, скажімо, чи Німеччини, чи Голландії, чи молоддю Великобританії. Нема різниці, нема різниці. А вони в принципі всі європейці На континенті. Так вони всі європейці.
Speaker 1:Можливо тут в Англії є, все ж таки. Вірю в те якщо ти маєш розум, детермінацію і знаєш, чого ти хочеш, то ти можеш добитися цього в будь-якій країні. І ну, як і в мене ще є, я би дуже-дуже хотіла, щоб ці молоді люди, які тут зараз є, які вони житимуть в відкритому світі рано чи пізно. Хотілося б рано, але як би там не було, україна буде частиною Європейського Союзу, це точно що буде, і це полегшить тоді теж і можливість праці і можливість пересування. Але хотілося б дуже-дуже вірити, що Україна буде справжньою європейською країною. Вона і так є і буде справжньою європейською країною. Вона і так є і буде справжньою європейською країною, скільки б це не зайняло часу. І вона буде потребувати дуже молодих людей які мають досвід проживання в інших країнах, і я вірю в це, що ці люди будуть займати і значні місця в Україні і вони будуть тим провайдером для розвитку України.
Speaker 3:Я в це вірю. Я знаю, що так буде. Оксана, ви тронули молоді люди. Я задав це питання вам Яку пораду би ви дали молодим людям, які починають своє життя в Великобританії?
Speaker 1:Освіта, перше Освіта.
Speaker 3:Вчитися.
Speaker 1:Так Вчитися, вчитися, вчитися І ще раз вчитися, не боятися праці, тому що тепер всі приїжджають. Наприклад в Україні так це не дуже прийнято, наскільки я знаю, але тут всі студенти працюють І в цьому немає нічого такого дивного, так як та студентка яку я зустріла. Вона сказала я лікар, я тут працюю, тут я працюю. І я тоді їй сказала знаєте, кожен англійський який є студент, він працює І це нормально і це вам допоможе, навіть в Ви спілкуєтеся з вашими клієнтами в кафе, але це спілкування вам далі допоможе з пацієнтами. Так само Ви вчите мови І я рахую що якщо ти стаєш на свої ноги завдяки своїй голові, завдяки своїм рукам, це ново, це поважно. Оксана, ви сказали багато це слово «успіх», бо в нас теж подкаст для українців які вже успішні в Британії. І я би хотів вас таке питання запитати Як ви визначаєте успіх і що дуже таке визначення суб'єктивне, бо успіх для однієї людини буде можливо не зовсім успіхом для іншої.
Speaker 1:Все залежить від ваших амбіцій, і я рахую що успіх є тоді, коли ви почуваєте себе щасливою, якщо ви мати і у вас чудові діти і це ваше покликання, ви успійна жінка і ви маєте знання, ви їх удосконалюєте і ви хочете допомогти, скажімо, розвивати якусь галузь, чи в науці чи де б це не були ви задіяні І вам це вдається. І вам це вдається в країні, не там, де ви народилися, а в іншій країні, і ви пройшли через виборбування. Ви успішна людина.
Speaker 3:Так У мене вже слідуючі питання, але це вже закінчені питання. Як наші слухачі і гладучі можуть зв'язатися з вами або дізнатися більше про вашу роботу?
Speaker 1:Я можу я пізніше ви можете повісити на свою сторінку. Я можу подати, подати імейл до Space Organic Solutions, скажімо так. А теж можна. Ну, там можна звичайно написати якісь питання, але я теж готую, я готую, готую. Навіть не знаю, це буде не подкаст, але щось в такому плані. Але це буде більш пов'язане лише з наукою, медициною і медтехнічними, скажімо, галузями, і багато є планів. В планах теж є зробити освітній курс з клінічної мікробіології, і я теж, оскільки я задіяв цифрові трансформації охорони здоров'я, це більше як організація охорони здоров'я, я думаю, яким чином, щоб це було теж якось освітлено.
Speaker 3:Дякую. У мене слідчіше питання Яку маленьку дію слухачі і гладачі можуть зробити сьогодні щоб підтримати українську громаду?
Speaker 1:Маленьку дію. Будьте добрі один до одного, не критикуйте один одного. Посміхніться один до одного, підтримайте один одного Добрим словом.
Speaker 3:Дякую, а яким майбутнім проєктом чи подією ви хотіли би поділитися з нашою аудиторією?
Speaker 1:Ви знаєте, скільки ми подій зробили, тількиії і в приватних, дуже відомих клубах в Лондоні і в парламенті. Двічі ми робили, і я вірю в те, що ми зробимо ще щось таке дуже цікаве. Я зі сторони, коли ми тільки говоримо про Велику Британію, я можу кілька слів сказати про Швейцарію теж. Коли приїхали наші жінки до Швейцарії і мене повідомили, що є, і їх помістиали жінки в тому Женевському кантоні, і вони були в такому пункті переселених, поки не знайшли собі щось, все чисто, гарно все.
Speaker 1:Але люди приїхали від війни, з війни, з тлумлення, того на вокзалах, страшного так, і вони з звичайного, такого свого життя, яке було досить комфортне і добре життя в Україні, і вони зрозуміли що вони біженки, не тільки емігранти, вони біженки Розумієте, і з дітьми і різні люди були. І я якраз була в організації об'єднання націй в Женеві. Ми готували щось там, не пам'ятаю якась charitable organization, великі збори були, і я знайшла одну жінку яка була керівником великої жіночої групи, бізнес-групи в Києві. Я її запросила, попросила щоб вона привела з собою ще людей, і ось, люди з цього пункту такого, як я вам описала, вони прийшли зразу в United Nations, на засідання в United Nations, якби ви бачили як вони себе, ну, це було щось надзвичайне, так, і вони не вірили, що таке щось може бути. І ми з ними говорили. Я кажу можна, вірте в то що ким ви були в Україні, ви маєте знання, ви маєте досвід. Ви приносите це в інші країни. Треба вміти себе подати, треба себе шанувати. Перш за все Треба себе шанувати.
Speaker 3:Перш за все Дякую, оксана. Два питання, це мене такі ключові питання, всі питання на моєму подкасті Що вас Україна навчила? Те, що вас Британія?
Speaker 1:не навчила ще Це?
Speaker 1:дуже важко Відповісти на таке питання. Ну, україна навчила. Я взагалі, сашко, не люблю узагальнення Оцього я не люблю, бо люди дуже різні, країни різні, досвіди різні. У мене наприклад, може в Україні було дитинство зовсім інше як в когось іншого. Ну, це у вас унікальність, не Кожна людина унікальна. Я була завжди борець в системі в якій я росла. Я не приймала цієї системи, розумієте, і я не боялася це сказати. І якось так я пройшла через ту систему. Вона мене не зачепила, вона не змінила моє ставлення до життя, це що я незалежна, це що я знаю що якщо я сама не зроблю, чогось, не досягну, то мені ніхто не допоможе. У мене таке от було. Хоча люди допомагають, треба вірити що допомагають.
Speaker 1:Але часом, навіть коли потрібно попросити допомогу, я не прошу. Навіть мої діти говорять мамо, ти все сама. Не раз треба навіть поділися скажи, попроси. Ні, я все сама. Що мене навчила Ангелія? мене навчила сфокусуватися на собі. Я не маю тут на увазі егоїзму чи чогось такого, ні. А не розпорошувати свою увагу, не розпорошувати свою енергію на все решта, а скупитися власне на собі і задуматися чого ти власне хочеш, чого ти власне хочеш. Навчила мене може такої більш вузької спеціалізації? Тому що на заході все-таки спеціалізації йде така вужча. В Україні, коли я була студенткою, університет в Україні, це була справжня така академія науки. Це була трошки менше такого прикладного знання, а в основному це було, я пам'ятаю, у мене було 5 років хімії, у мене було 2 роки фізики, у мене була вища математика, в мене була вся біологія повністю, яка тільки може бути, анатомія, фізіологія, все-все-все розумієте. Тобто так як така ширина предметів вона теж формує і світогляд людини Тут більше така вузька, я би сказала вузька спеціалізація. І що ще? я би хотіла щоб люди які приїхали сюди, щоб вони залишалися собою Собою, щоб вони не одягали маску і намагалися фет-ін.
Speaker 1:Бо таке умовлення, так так так фіт-ін абсолютно, щоб вони все-таки залишалися собою і культивувати емпатію. Це основне. Якщо ти не маєш співчуття до іншої людини і ти йдеш по трупах через голови куди ти не йдеш, ти може і прийдеш до цієї final destination, але ти по дорозі згубиш всіх. Ти будеш один.
Speaker 3:Дякую, Оксана. Питання ще останнє Що ви хотіли би сказати до нашої аудиторії від себе?
Speaker 1:Найперше, я дуже вдячна що мене буде ваша аудиторія слухати. Я дуже-дуже хотіла б щоб я могла вас хоч трошечки надихнути на те, щоб ви не губили віру в себе і в майбутнє. але живіть сьогоднішнім моментом І будьте вдячні за кожен момент. Будьте вдячні що ви можете сьогодні випити цю каву, що ви може трохи послухали того що я вам сказала з Сашком, що ви може трохи послухали того що я вам сказала з Сашком, що ви маєте плани на майбутнє, що завтра ви можете піти на урок англійської мови чи відвезти дитину до англійської школи.
Speaker 3:Шукайте в житті найменший момент і подивіться на нього як на момент щасливий, маленькими кроками, крок за кроком. Доію дякую за твою успіх у Великобританії, щастя здоров'я яка ти була в Україні, приїхала в Великобританію І їздиш по всій Європі про медицину. Дуже багато різних організацій тут розказали Дуже багато такої класної інформації, яку наші слухачі і гладачі будуть знати за тебе і будуть знати що є така українка яка живе в Великобританії довгий час і успіх маєш. Але саме головне, я думаю, що в тебе є це щастя і ти щаслива і багато поради ти сказала нам тут Дякую тобі, останній слава, як кажуть на нашому подка.
